31-річна Заріна, яка родом з Костянтинівки на Донеччині, поділилася шокуючою історією свого життя. Вона розповіла, як протягом 7 років жила в одній кімнаті з тілом померлої сестри, поки їхня мати перебувала в стані заперечення, вірячи, що старша донька жива. Оточення родини, включаючи родичів та сусідів, демонструвало байдужість до їхніх проблем, залишаючи їх сам на сам з трагедією.

Лише через 20 років після звернення до правоохоронних органів вдалося вилучити з квартири тіло Дарини, яка померла у віці 22 років. Ця історія розкриває глибину сімейної драми та суспільної байдужості.

Про це йдеться у сюжеті кореспондентки ТСН Олени Лоскун, який висвітлює жахливі обставини, що випали на долю цієї родини.

Трагічна історія родини

Заріні зараз 31 рік. Під час розмови з журналістами ТСН вона не приховує хвилювання, розповідаючи про своє дитинство, яке було сповнене невимовною трагедією. Дівчина народилася та виросла в Костянтинівці на Донеччині, місті, яке зараз знаходиться в прифронтовій зоні. Вона жила з матір’ю та старшою сестрою Дариною, яка була на 10 років старшою. Дівчата мали різних батьків, яких майже не знали. Сестра Дарина відігравала ключову роль у вихованні Заріни, поки та відвідувала дитячий садок.

Їхня мати працювала на місцевому скляному заводі. Після втрати роботи, основним джерелом доходу родини стали соціальні виплати на дітей, яких постійно бракувало. Ситуація погіршилася, коли у матері помер батько, якого вона дуже любила. Це стало початком її психологічних змін: з’явилися параноїдальні думки, вона почала заклеювати вікна та спати з сокирами. Мати відмовилася від пошуків офіційної роботи, і через накопичені борги в оселі відключили світло. Родина опинилася в повній темряві та злиднях. Заріна згадує, як вони з сестрою були дуже худі, а вона сама ходила на кладовище, щоб знаходити їжу.

Заріна часто ставить собі питання, чи можна було б тоді щось змінити. Життя в таких умовах, образи від однокласників, байдужість вчителів – все це залишило глибокий слід. Вона відчувала, що її сприймали як продовження матері, яка поводилася дивно, але ніхто не спробував зрозуміти причини її стану чи запропонувати допомогу.

Психологічні проблеми матері, схоже, передалися старшій доньці, спричинивши псоріаз та епілептичні напади. Замість лікування, мати водила Дарину до церкви, намагаючись вигнати бісів. Перед смертю Дарини, мати купила лише одне печиво, якого старша донька не змогла з’їсти. У віці 22 років Дарина померла, а Заріні тоді було 12.

«Моя мама сказала, що вона жива, що з нею все нормально і що її треба покласти в ліжко та відігріти. Ми спали з мертвою людиною десь 4–5 днів в одному ліжку. Потім уже я побачила зміни на тілі. І я сказала про це мамі, і вона її перенесла на її ліжко. І протягом місяця я бачила, як її тіло розкладається», — згадує Заріна. Ці недитячі спогади про своє дитинство Заріна називає в’язницею.

Усім довкола було байдуже

Байдужість – це слово, яке Заріна повторює багато разів, описуючи своє життя. У матері було три сестри, які мешкали в Костянтинівці, але, за словами Заріни, ніхто ніколи не запропонував допомоги, і ніхто не цікавився долею Дарини. Сусіди часто не відчиняли двері, щоб уникнути прохань про позику. Заріна два роки не відвідувала школу, оскільки мати не пускала її на медичні огляди, а сама дівчина жила, зчищаючи бруд з себе клаптями.

Мати продовжувала наполягати, що старша донька жива, і відмовлялася від психологічної допомоги. Заріна намагалася розмовляти з матір’ю, пояснюючи, що Дарина вже не повернеться, але це викликало лише істерики та агресію.

Що було далі

У 19 років Заріна переїхала до Києва, де знайшла роботу і почала нове життя. Кілька років вона збиралася з силами, щоб розповісти комусь про жахливу історію свого життя. Вона зверталася до державних органів, шукала психологів та юристів, але часто стикалася з відмовами або попередженнями про можливу відповідальність за приховування злочину.

Звернення до адвокатів Світлани та Дмитра Савицьких стало переломним моментом. Вислухавши її розповідь, яка тривала майже 4 години, вони попросили викласти все на папері. 7 найстрашніших років життя Заріна описала вручну, написавши 108 сторінок. Адвокати направили заяви до Офісу генерального прокурора та Центрального апарату поліції, а також за місцем події – до Донецької області.

Розслідування справи

Поліція Донецької області відреагувала оперативно. На місці події було виявлено муміфікований труп. Первинний огляд не виявив слідів насильницької смерті, тому тіло направили на судово-медичну експертизу для встановлення причин смерті. Підполковник поліції Павло Дяченко повідомив, що було порушено два кримінальні провадження: за статтею про злісне невиконання батьківських обов’язків та за статтею про умисне вбивство. Підозра ще не оголошена, очікуються результати експертизи.

Заріна продовжувала фінансово підтримувати матір. Нещодавно, через загострення бойових дій, вона перевезла матір з Костянтинівки до Києва та орендувала їй квартиру. Навідує її, прибирає та приносить продукти. Одного разу вдалося відвести матір до приватного психіатра, але жінка влаштувала істерику.

У поліції триває розслідування. Заріна зізнається, що шкодує не лише Дарину, а й себе – маленьку дівчинку, яка була змушена навчитися абстрагуватися від реальності, щоб не збожеволіти. Вона досі не розуміє, чому дорослі, які їх оточували – соцпрацівники, правоохоронці, сусіди, вчителі, родичі – не прийшли на допомогу.

Слідство триває, терміни прогнозувати складно. Заріна сподівається, що матір почнуть лікувати, а вона зможе гідно поховати сестру. Вона також сподівається, що ця історія допоможе людям не залишатися осторонь чужих проблем.

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути відео за посиланням: ЛЮТИЙ ТРЕШ! Дівчина прожила 7 років в одній квартирі з тілом сестри! І спала в одному ліжку!