Вже сьогодні ввечері Тоттенгем та Манчестер Юнайтед зустрінуться у фіналі Ліги Європи, і до матчу ми розповідаємо про наставника “Шпор” Ейнджа Постекоглу – головного австралійця у сучасному футболі.

***

У Ейнджа Постекоглу безліч фотографій, відколи він став відомим, але найцінніша – з імміграційним номером “24” в руках.

Надворі був 1970 рік, коли його батьки, тікаючи від хунти “Чорних полковників”, вирушили до Австралії, в Мельбурн, де вже осіло багато греків. Це був стрибок віри у краще життя для дітей.

Малого звали Ангелос, але в Австралії він став Ейнджем, а батько Дімітріос – Джимом.

“Корабель віз нас 30 днів. Батьки поїхали, щоб краще жили їхні діти”, – розповідав Постекоглу.

Так починалася історія Ейнджа Постекоглу, історія походів з батьком на футбол по неділях після служби в церкві на матчі South Melbourne Hellas.

“Тримайте м’яч внизу!” – улюблена фраза Джима, яку Ейндж зробив основою свого тренерського методу.

Саме її Ейндж через десятиліття зробив основою свого методу як тренера:

“Де б я не тренував, я завжди вимагаю від команд грати у футбол, який хотів би бачити мій батько”.

***

Усі знали, що колись Ейндж Постекоглу стане тренувати. Це вроджене. У Саут Мельбурн він отримав капітанську пов’язку в 21 рік.

Коли у 1991-му команду очолив Ференц Пушкаш, Ейндж став перекладачем та водієм легенди, аби розпитувати про деталі, яких ніхто в Австралії не знав.

“Люди кажуть, що я треную атакуючі команди, і саме там було посіяно зерно. Мені Пушкаш подобався. Він був значно відкритішим за інших”.

Пушкаш навчив його 4-3-3, пресингу, атакам через фланги.

Травма завершила кар’єру Ейнджа в 27, і у 30 він очолив Саут Мельбурн як тренер. Вже у 1998 і 1999 роках він виграв для клубу два чемпіонства. За це його хотіли поставити на чолі збірної Австралії.

Австралія U20 не пробилася на першість Азії, після чого Постекоглу розніс у прямому ефірі Крейг Фостер. Ейндж не стримався і нахамив у відповідь:

“Після того інтерв’ю я став нерукопожатним. Ніхто не хотів мене наймати”.

У відчаї він розпродав майно, поїхав до Греції, де в грудні 2008-го його найняв клуб 3-го дивізіону Панахаїкі. Це було його персональне дно.

Він повернувся додому і погодився на роль експерта на Fox Sports, тренуючи аматорів. Згодом Брісбен Роар згадав про Постекоглу.

Відтоді він більше не збивався зі шляху, хоча й зберіг репутацію дивака. У Брісбені Ейндж вигнав головних зірок, набрав молодь під свій стиль. Він будував команду, якої в Австралії ще не бачили.

За мозком в центрі Постекоглу поїхав до Німеччини, де зустрів Томаса Бройха. Ті Роар видали серію із 36 матчів без поразок, вигравши два чемпіонати.

Навіть зараз Брісбен-2011 називають найкращою клубною командою, яку коли-небудь бачила А-Ліга. “Роарселона” – так їх називали.

***

“З мого досвіду, він найкращий комунікатор з усіх. Заради нього кожен в команді був готовим пройти крізь цегляну стіну”, – згадує Метт Сміт.

У 2012-му, вигравши лігу кілька разів, Ейндж покинув Брісбен і перебрався до Мельбурн Вікторі, аби почати з нуля. Ще рік – і його покликали до збірної Австралії.

Він повідомив капітану Лукасу Ніллу та голкіперу Марку Шварцеру, що їх більше в збірній не ждуть. На тому Мундіалі Постекоглу заклав кістяк “Соккеруз”, що виграли Кубок Азії-2015.

Фінал був проти Кореї. 2:1!

“Абсолютно безкомпромісний тренер, але це на 100% себе виправдовувало”, – каже хавбек Джеймс Голланд.

Втім, до ЧС-2018 Ейндж в кріслі не досидів – звільнився у відповідь на критику свого стилю.

***

Був 2019 рік, коли Ман Сіті зустрівся із Йокогама Марінос, яких очолював Постекоглу, і отримав бій. Йокогама тиснула, і хоча програла 1:3, проте володіла м’ячем 58% часу.

“Сіті та Йокогама мають однакову ігрову філософію”, – визнав після гри Пеп Гвардіола.

Постекоглу шокував японців, які звикли, що лінія захисту розміщується метрів на 15 нижче.

“Ми сумнівалися навіть не в технічних здібностях гравців, а в їхній сміливості”, – пригадує оглядач Джей-ліги Шон Керолл.

І на всі його запитання відповідь була однакова: “Так”. В першому сезоні Йокогама страждала, звикаючи до методів Ейнджа, а от вже в другому сенсаційно виграла чемпіонат.

За те, як він впорався, його і запросив Селтік – найактивніший із європейських клубів на японському ринку.

У 2021-му “Кельти” лежали в руїнах. Авжеж, він погодився.

А коли прибув, то на першій пресконференції згадав про батька:

“Більше за все я хотів би, аби він дожив до цього моменту і побачив, ким став його хлопчик, його Ейндж”.

***

“Тримайте м’яч внизу” і в Європі залишилося основою його стилю, як і летючі фланги, про які постійно повторював Пушкаш. В обох сезонах, що Постекоглу провів на “Селтік-Парк”, його “Кельти” набирали понад 90 очок.

Саме другий рік Ейнджа у Глазго був його найкращим в кар’єрі. Селтік тоді підвищив інтенсивність пресингу, став домінантнішим з м’ячем, забивав 3,0 голу за 90 хвилин.

“В моєму віці легко втратити бажання грати, але з ним я з нетерпінням чекаю кожного матчу і кожного тренування”, – казав ветеран Джо Харт.

Тому-то й Тоттенгем, тому чергове підвищення – майже нереальне для чоловіка, який грав і вчився футболу у напівпрофі.

Та Постекоглу не звикати до скепсису.

“Ейндж ніколи не був природним вибором, – сміється Пітер Філопулос. – У ньому всюди сумнівалися, а він доводив, що люди неправі”.

Довів і в Англії – 5-те місце в першому сезоні зі “Шпорами” і фінал Ліги Європи в другому. Навіть у Жозе Моурінью в цьому кріслі вийшло гірше.

І тепер-от фінал, головний матч у його житті. Після Брісбена, Мельбурна, Йокогами…

Постекоглу вже точно заготовив фірмові промови гравцям, а от щодо себе, то він давно все сказав:

“Я знаю, що таке чесний хліб і робочий день. Я знаю, що таке жертва, і розумію, що знаходжусь в привілейованому становищі. І я не збираюся сприймати це як належне. Мої батьки життя віддали, щоб я був тут. Тож це навіть не праця. Я живу мрією, в основі якої лежить їхня жертва”.