Генріх Мхітарян, 36-річний вірменський футболіст, сьогодні має шанс стати першим в історії гравцем, який виграв Лігу чемпіонів, Лігу Європи та Лігу конференцій. Його “Інтер” зустрінеться у фіналі з “Парі Сен-Жермен”, і це вирішальний крок до унікального досягнення.

Ми розповімо вам про цього видатного гравця, чия кар’єра тісно переплетена з Україною, і чия спадщина назавжди ввійде в історію футболу.

Син Гамлета

“Мій час з батьком був коротким, але змістовним. Коли мені було шість, він сказав, що ми повертаємось до Вірменії. Я тоді не до кінця розумів, що відбувається. Батько раптово припинив грати у футбол і став більше часу проводити вдома”.

У 1995 році у Гамлета Мхітаряна діагностували пухлину головного мозку.

Це стало шоком для всієї родини і країни.

У Вірменії Гамлета знали як талановитого нападника “Арарата”. Він був швидким, технічним і забивним. У 1984 році він став другим найкращим бомбардиром чемпіонату СРСР, забивши 18 голів.

У 1990 році, коли Радянський Союз розпадався, а на Закавказзі спалахував конфлікт за Карабах, Мхітарян-старший перевіз сім’ю до Франції, де він продовжив кар’єру у клубі “Валанс” з третього дивізіону.

Генріху тоді було близько року.

У Валансі вони жили комфортно, адже там проживало понад 10 тисяч вірмен, що робило місто одним з найбільших центрів вірменської діаспори. Гамлет також демонстрував хорошу гру.

“Він був надзвичайно швидким, моторним і фізично сильним, – згадує його тодішній тренер П’єр Феррацці. – До сина ставився суворо. Генріх ще малим постійно просив дозволу пограти або поплавати в басейні”.

У Франції Генріх пішов до школи і вивчив французьку мову, яку пам’ятає й досі. Це здивувало журналістів Canal Plus після одного з матчів між “Барселоною” та “Інтером”.

Проте, ті часи навряд чи викликають у нього теплі спогади.

Після трьох невдалих операцій Гамлет повернувся до Єревана, щоб померти.

Все, що залишилось Генріху від батька – відеозаписи його матчів, які надихнули його піти по його стопах:

“Рости без батька – це дуже важко, і так є до сьогодні. Я відчуваю його відсутність. Хотів би, щоб він був поруч, щоб я міг його про все запитати, щоб він допоміг мені в житті. Моя мама замінила мені і маму, і тата. Я вдячний їй за те, як вона мене виховала”.

Сусід Ернанеса

“Я мріяв бути схожим на Кака, адже Бразилія – батьківщина креативного футболу. Я навіть вивчив португальську за два місяці, але швидко зрозумів різницю між навчанням і спілкуванням. Коли я зайшов до кімнати, там був хлопець, худий, як і я, з темним волоссям. Він сказав: “Доброго ранку! Мене звати Ернанес”.

Так, той самий Ернанес, який згодом грав за “Лаціо”, “Інтер” та “Ювентус”.

Надворі був 2003 рік.

У важкі для Вірменії часи Мхітаряни не бідували. Після смерті чоловіка мати Генріха, Марина, отримала посаду у місцевій футбольній федерації, що допомогло родині. Перші голи Генріх забивав на її очах.

Він опинився у Бразилії, в Сан-Паулу, за домовленістю між федераціями. Вірменія відправила своїх найталановитіших дітей навчатися у бразильських чарівників м’яча.

“Мене дуже зацікавила їхня культура. Вона відрізнялася від нашої. Ми тренувалися 45 хвилин, потім 15 хвилин відпочивали, їли фрукти, пили сік, і знову поверталися до тренувань. У Вірменії ми більше займалися фізичною підготовкою, а тут – завжди з м’ячем”.

Серед інших учасників зборів були Лукас Моура та Оскар. Рівень був дійсно елітним.

Саме там він вивчив португальську мову, а Ернанес у вільний час навчив його вірменському алфавіту:

“Той час сформував мій стиль гри. Коли я повернувся через 4 місяці, я все ще був худим, але почувався на полі вільно. Я відчував себе вірменським Роналдіньйо”.

Це дуже допомогло Мхітаряну у 2010 році, коли його підписав донецький “Шахтар”, де вже грало 12 бразильців. Всі очікували, що він зіткнеться з мовним бар’єром і зазнає невдачі. Але ми тоді мало знали про минуле сина Гамлета.

Актив Мкртчана

“Мене дивує інформація в пресі про те, що частина трансферних прав на Мхітаряна нібито належить голові Федерації футболу Вірменії Рубену Айрапетяну. Насправді 50% прав належать “Шахтарю”, а 50% – мені”.

Несподівана фраза для тих, хто не в курсі.

Її автор – Олег Мкртчан – з 2018 року перебуває у в’язниці в Росії.

У 2000-х він був впливовою людиною – співвласником Індустріального Союзу Донбасу, фактичним власником “Бананца”, “Кубані” та донецького “Металурга”.

Як етнічний вірменин, Мкртчан добре знав місцевий ринок, тому в “Металурзі” було багато кавказьких футболістів. Мхітарян був не першим і не останнім, але точно найбільш талановитим.

Його трансфер відбувся влітку 2009 року, після того, як Генріх забив 11 голів у 10 матчах за “Пюнік”. Сума трансферу невідома. Тренер Вардан Мінасян жартує, що його відпустили безкоштовно.

Він також згадує, що Генріхом цікавилися росіяни з “Анжи”, але він “хотів до Європи”.

“Металург” ще не був вікном у Європу, але поруч грав видатний “Шахтар”, де Мірча Луческу швидко розібрався, що до чого. Це було нескладно – за перший сезон в Україні Мхітарян забив 9 голів.

Саме на “Донбас-Арені”, яка зараз заросла бур’янами, Генріх засяяв, як ніде інде. Його 25 голів у сезоні 2012/13 – найкращий результат за всю історію чемпіонатів України.

На одному зі святкувань Мхітарян навіть заспівав – виявилося, що він вміє це робити.

Щодо прав Мкртчана, то він реалізував їх у 2013 році, коли Генріха за 27,5 мільйонів євро купила дортмундська “Боруссія”. Вважається, що бізнесмен з Армавіра отримав половину суми, а іншу – “Гірники”.

Ворог Моурінью

“Я говорю про 3-4-5 матчів. Він добре почав сезон, а потім зник. Його завершення атак, створення моментів, високий пресинг, відбір м’яча на чужій половині, функції десятки – все погіршується. З мене досить, тому що інші футболісти працюють, щоб отримати шанс”.

Це вже листопад 2017 року і скандальна прес-конференція Жозе Моурінью після гри з “Брайтоном”.

На той момент Мхітарян вже був визнаною зіркою після трьох сезонів у Дортмунді, в останньому з яких він забив 23 голи і віддав 32 результативні передачі у всіх турнірах.

У “Боруссії” Генріх отримував підтримку від Юргена Клоппа і Томаса Тухеля, які навчили його перемикатися і не звинувачувати себе після невдач.

А ось Моурінью в “МЮ” лише на цьому і концентрувався.

Перед “Брайтоном” була така ж публічна сцена після поразки від “Челсі”, а вже у 2020 році Мхітарян розповів, що поза камерами бувало ще гірше:

“Якось він побачив мене під час сніданку і сказав: “Через тебе мене критикують у ЗМІ”. Я кажу: “Містере, в якому сенсі? Я ж не роблю це навмисно, щоб вас критикували”. За характером Жозе – переможець. Він хоче, щоб ти робив все, що він каже. З ним усім важко”.

Це зрештою і погубило “МЮ”.

Моурінью не зупинила навіть відмінна гра Мхітаряна в Лізі Європи, де він забив 6 голів, в тому числі і у фіналі проти “Аякса”. Його насмішки лише посилювалися.

“Тоді я подумав: “Все, мені більше нічого робити в Манчестері. Я працюю, пресингую, допомагаю команді, а хтось незадоволений. Я не хотів гаяти часу і просто грати у футбол”.

Так Генріх опинився спочатку в “Арсеналі”, а потім у “Ромі”, де пережив другу молодість під керівництвом Паулу Фонсеки. У сезоні 2020/21 він забив 13 голів за “Вовків”, після чого прочитав у газеті, що до Риму їде… Моурінью.

Не найкраща новина.

“Те, що було в Манчестері, залишилося в Манчестері. Ми поговорили, як зрілі люди, і ми обидва хочемо щось виграти з “Ромою”. Це головне цього сезону”, – а що ще можна було сказати?

В підсумку вони таки виграли – Лігу конференцій 2022.

Але одразу після того сезону Генріх перейшов до “Інтера”.

Зять мільярдера

“Мене не цікавлять ні татуювання, ні дивні зачіски. У мене вже дві залисини на голові, але мене це не хвилює, це природа. І я намагаюся менше користуватися телефоном, не хочу, щоб діти це бачили. Не думаю, що можна бути розумним на полі і дурним поза ним. Це одразу видно”.

Мхітарян – нетипова суперзірка для XXI століття, якого можна побачити за читанням книги або грою в шахи.

Здається, це у нього в генах, адже його сестра Моніка також зробила кар’єру в УЄФА.

З таким світоглядом Генріх не потрапляє в дурні скандали, не говорить зайвого, а живе тихим сімейним життям. Його дружина, Бетті Варданян, є дочкою одного з найбагатших бізнесменів Вірменії, Мікаела Варданяна.

“Ми одружилися після матчу “Венеція” – “Рома”. Там є монастир, названий на мою честь”, – Мхітарян любить продемонструвати свою ерудицію.

Насправді, на острові San Lazzaro degli Armeni з 1712 року розташований монастир вірменського католицького чернечого ордену мхітаристів. Туди він і відвіз Бетті, щоб обвінчатися. Символічне місце.

Список гостей – суцільна еліта. Для них співав Al Bano.

Свого старшого сина Генріх назвав Гамлетом – на честь батька.

Для Вірменії дуже важливо, що їхня найбільша зірка не відривається від батьківщини. Генріх завжди підтримує своїх, зокрема, у питанні Нагірного Карабаху, через що пропустив фінал Ліги Європи 2019 року в Баку, де телеканали навіть не називали його прізвище.

Малюнок, який Мхітарян продемонстрував клубному каналу “Інтера” у 2023 році, теж не додав йому популярності в Азербайджані.

Але для своїх він кумир ще й з цієї причини, а не лише через рекордні 32 голи за збірну.

Останній з найсильнішої УПЛ

І наостанок нагадування про те, як швидко летить час.

У 2009-2013 роках УПЛ справедливо вважалася сильнішою навіть за чемпіонати Португалії та Нідерландів, її ставили в один ряд з французькою Лігою 1.

Всі ті герої або завершили кар’єру, як Дарійо Срна, Олег Гусєв, Марко Девич, або дограють на периферії, як Андрій Ярмоленко, Алекс Тейшейра, Хосе Соса.

Всі, крім Мхітаряна.

Генріх єдиний залишився з тієї когорти, хто досі виступає у топ-клубах. Навіть сьогодні, попри свої 36 років, ми очікуємо його в стартовому складі “Інтера” на фінал Ліги чемпіонів.

“Мхітарян – надзвичайно розумний гравець. Я радий його тренувати. У нього чудова особистість, і він є лідером у команді. Він говорить правильно і завжди у потрібний момент”, – захоплюється ним Сімоне Індзагі.

У нього Генріх сам визначає, з якої позиції йому атакувати, і це йде на користь “Нерадзуррі”. Досвід і техніка вірменина роблять свою справу.

Єдине питання від репортерів, яке звучить все частіше, – звідки стільки енергії?

“Я намагаюся спати і харчуватися якомога краще. Уникаю глютену, цукру та лактози за порадою нашого лікаря Пінчелли. Головний аспект – хороші тренування. Але всіх секретів я вам не відкрию!”