ФК Париж достроково забезпечив собі місце у французькій еліті, куди він не потрапляв з 1979 року.

Огляд багатообіцяючого проєкту, який об’єднав найзаможніших людей світу, та його зв’язок з іншим столичним клубом – Парі Сен-Жермен.

Спорт

“Давно я не бачив футбол з такої далекої відстані. Тут неможливо створити атмосферу”, – зазначив Юрген Клопп.

Минулої суботи легендарний німець завітав на “Шарлеті”, що на паризькій окружній, щоб на власні очі побачити матч Ліги 2 між ФК Париж та Аяччо.

ФК Париж здобув перемогу з рахунком 2:0.

Підвищення до Ліги 1 було гарантовано ще раніше, тому це був показовий виступ. У цієї команди надто потужний склад для Ліги 2. У центрі захисту – колишній стопер Севільї Тімоте Колодзейчак; в опорній зоні – ексмарселець Максім Лопес, який прибув із Сассуоло; на вістрі атаки – Жан-Філіпп Крассо зі збірної Кот-д’Івуара.

На трибунах – близько 15 000 вболівальників, яких на “Шарлеті” з осені пускають безкоштовно, аби була хоч якась підтримка.

Важко жити в тіні ПСЖ. ФК Париж прагне більшого.

До того ж, нові власники ФК Париж не потребують тих копійок, які можна заробити на квитках. Їх мета – домінування.

Клопп прибув на “Шарлеті” на їхнє запрошення і дав добро на новий контракт тренера Стефана Жиллі. У нього немає видатного резюме, але є повага команди, що є запорукою успіху для ФК Париж.

“Я за нього життя віддам. Він завжди міг мене зрозуміти. Йому вдалося створити з нас сім’ю”, – каже нападник Алімамі Горі.

Вже відомі плани ФК Париж на наступний сезон. Вони переїжджають до центру міста на 20-тисячник “Жан Буен”. Нинішній бюджет клубу з 30 млн євро буде збільшено до 80 – тобто, до рівня середняків еліти. Також влітку очікують на 6-8 новачків “з великим досвідом у Лізі 1”. ФК Париж готується до серйозної боротьби.

Востаннє ФК Париж змагався там у сезоні 1978/79, коли його тягнув за вуха тодішній мер Жак Ширак.

У нього не вийшло – і він з тріском покинув проєкт. ФК Париж потребував нового поштовху.

Відтоді ФК Париж перебував у аматорах – забутий і нікому не потрібний, аж поки його не помітила найбагатша родина Франції.

Бізнес

У жовтні 2024-го оголосили, що ФК Париж купують Бернар Арно та Марк Матешиц. ФК Париж отримав шанс.

Вже тоді всі розуміли, що буде гучно.

Статки Арно Forbes оцінює у 220-240 млрд євро; він король індустрії предметів розкоші, що володіє Louis Vuitton, Givenchy, Kenzo, Chaumet, Moet & Chandon, Hennessy, TAG Heuer. ФК Париж – його нова іграшка?

Натомість Матешиц – син засновника імперії Red Bull із успішними клубами в Зальцбурзі, Лейпцигу, Нью-Йорку.

Тобто, це був союз безмежного капіталу з відпрацьованою моделлю розвитку. ФК Париж може стати новою сенсацією.

За підсумками угоди Арно забрав собі 52% акцій, Матешиц – 10%, а ще 30% до 2027 року залишили попередньому власнику П’єру Ферраччі, який довго шукав клубу гідних покупців і зараз на сьомому небі від щастя.

Тому-то й приїжджав Клопп – він з січня очолює у Red Bull глобальний футбольний відділ.

Ну, а коли на “Шарлеті” приходить Бернар Арно, то його й поготів видно здаля. Бізнесмен завжди оточений свитою із 40-50 людей, і за напоями для нього якось бігав мільярдер Ксав’є Ньєль.

Син Бернара Антуан Арно взяв на себе найважче – персонал підбирає, контракти заключає. ФК Париж потребує найкращих.

“Ви не змусите мене говорити про ПСЖ погано. І я поки не хочу акцентувати увагу на дербі, нам треба рости поступово”, – каже Антуан, якого раніше не раз бачили на “Парк де Пренс” в компанії Насера Аль-Хелаїфі.

Проте катарець, як пишуть, хвилюється. ФК Париж стає загрозою для ПСЖ.

Вже 3 травня ФК Париж переміг його ПСЖ по пенальті у фіналі жіночого Кубку Франції.

Столична влада, що роками “воює” з Хелаїфі, Арно сприяє, і на трибунах стали з’являтися політики, як Валері Пекресс, президентка регіональної ради Іль-де-Франс. Старий Ферраччі дуже прямолінійний:

“Мені не подобається, що такі країни, як Емірати й Катар, інвестують в наш футбол. Я хочу, щоб більшість капіталу клубу залишалася в руках місцевих”.

Є навіть версія, що проєкт Арно – це насамперед виклик “корінним” арабським зайдам, що обнагліли. ФК Париж проти арабських грошей?

Хтозна.

В будь-якому випадку, керують вони жорстко. Розпуск проблемних ультрас Légion X перед стартом у Лізі 1 – рішення, що перезріло у Франції, але лише в Арно вистачило яєць. ФК Париж наводить лад.

Історія

Ви знали? ФК Париж та ПСЖ починалися як один клуб.

Невдалий і недовгий то був союз.

Почалося з того, що у 1970-му заможні парижани втомилися від відсутності в місті великого футболу і стали збирати гроші на ФК Париж, у якого не було ні складу, ні стадіону – нічого.

І оскільки будувати все з нуля надто дорого, то лідери руху Гі Крессан і П’єр-Етьєн Гюйо пропонували іншим клубам об’єднання – і, уявіть, всі відмовили, крім маленького ФК Сен-Жермен із передмістя Парижа.

У 1969-му ці хлопці вийшли до чвертьфіналу Кубка Франції та пробилися до Ліги 2 – тобто, були на ходу.

І от з їхнього об’єднання з ФК Париж і народився всім відомий Парі Сен-Жермен.

Увага до новоутвореного клубу була такою, що за перші півроку парижани пожертвували йому 1,5 млн франків. За ці гроші ПСЖ підписав першу зірку – Жана Джоркаеффа, найкращого лівого захисника Франції і батька героя 90-х Юрія Джоркаеффа.

У 1971-му вони з першої спроби піднялися до еліти, де вже не домінували, але виступали гідно.

Ну, а тоді стався розкол.

Влітку 1972-го мерія Парижа запропонувала власнику Сен-Жермена Анрі Патрелю 850 тисяч франків за те, щоб “Сен-Жермен” прибрали з назви клубу. Чиновники хотіли, щоб той був “чисто паризьким”. На це передмістя образилося.

На загальних зборах столичним не вистачило пари голосів для зміни назви – вони поскандалили і розійшлися назавжди.

Федерація зберегла місце в еліті для ФК Париж, тоді як ПСЖ, колишній Сен-Жермен, відправили у 3-й дивізіон.

Вони помінялися ролями вже у 1975-му, коли одні піднялися до Ліги 1, а інші з неї випали.

Усе вирішив менеджмент. ПСЖ підхопив модельєр Даніель Ештер, який і створив ПСЖ імідж клубу богеми – сюди ходили студенти, тренував Жюст Фонтен, а з лави запасних дивився матчі Жан-Поль Бельмондо. Мерія ще трохи каламутила воду – мовляв, ніяка ви не столиця, але після вже згаданого провалу Ширака у 1979-му таки прийняла ПСЖ як свій клуб. І от на тому ФК Париж остаточно забули.

Географія

Після переїзду на “Жан Буен” між ними лише 192 метри – це одна дорога та два тротуари.

Наразі це нове “найближче” дербі світу, що на пару десятків метрів перевершило ті, що мають Данді та Калькутта.

Ну, і ще це перше дербі у Лізі 1 за 35 років. ФК Париж проти ПСЖ – битва за Париж.

Наприкінці 1980-х мільйонер Жан-Люк Лагардер підхопив старовинний паризький Расинг, куди накупляв зірок похилого віку – Рабаха Маджера, Енцо Франческолі, П’єра Літтбарскі, Луїса Фернандеса. Там грав ексцентричний воротар Паскаль Ольмета, а ще росли Давід Жинола й Венсан Герен.

Той проєкт в підсумку завалився із вильотом в Лігу 2 у 1990-му, не здобувши ні слави, ні поваги – так, просто іграшка мільйонера.

Ну, а в інших французьких містах і поготів елітних дербі нема.

Точніше, колись були, але дуже давно – до Другої світової.

Потім прийшли нацисти і виявили, що футбольні трибуни є осередками Опору. Що ж робити? Так-от вони закрили професійну лігу, встановили ліміт на професіоналів у Кубку, а клуби з одного міста об’єднали. Метою було знищення нелояльного середовища; повернення футболу в аматорське русло.

Тоді-то майже всі й об’єдналися, крім комуністів, як Ред Стар з околиці Парижа. Ці й досі бовтаються в нижчих лігах, грають на розвалюсі, але пишаються цим і ненавидять ПСЖ й інших багатіїв.

Через відсутність справжніх дербі Ліга 1 втрачала у видовищності, тож нинішнє підвищення ФК Париж усіх потішило. Воно ж бо принесе лізі емоцію, яку можна буде продати.

Із продажем футболу у Франції зараз туго.

Мало того, що DAZN купив ТБ-права на 150 млн дешевше, ніж розраховували, так ще й планує розірвати контракт, бо підписників катастрофічно мало. Це може обернутись багатьма банкрутствами у Лізі 1 вже скоро.

Культура

Ну, а це те, в чому Арно переважає Хелаїфі вже зараз, бо це його місто.

Антуан знає, що у Парижі та околицях виросли 29 учасників ЧС-2022. Із них семеро – наприклад, Ібрагіма Конате – виховувались у ФК Париж.

Є й інша статистика. 13% від усіх зареєстрованих французьких футболістів народилися в столиці та передмістях, а якщо рахувати тільки гравців Ліги 1 та Ліги 2 – то й поготів аномальні 50%.

Жан-Марк Нобіло давно очолює скаутинг у ФК Париж і запевняє, що кожен пристойний європейський клуб нишпорить у нетрях Сарселя й Бонді, аби знайти нового Мбаппе:

“Раніше торги вигравали багатші клуби, що платили до 100,000 євро батькам обдарованих хлопців. Ми для успіху мали завершити переговори швидше”.

З Арно, звісно, все зміниться.

І якщо вони вибудують вертикально інтегровану систему з десятками дочірніх дитячих клубів у районах, то вже за кілька років отримають солідну команду з місцевих хлопців за помірні гроші. Останнє інтерв’ю Антуана, де він каже про “місце в середині таблиці” нібито натякає на цей шлях.

Хоча деякі зірки проєкту теж треба – і знову це диктує культура самого місця.

“У Парижі так багато різних видів розваг. Головним суперником футболу був велоспорт. Був також бокс. Футбол був просто ще однією формою розваги, яка не сформувала сильної ідентичності”, – каже історик Поль Дітші.

Ви помітили? У Іспанії AS, Marca й Mundo Deportivo; у Італії Gazetta dello Sport, Corriere dello Sport та Tuttosport, а у Франції одна L’Equipe.

А Ферраччі пояснює: “Це культурна особливість. Ми менш зациклені на футболі, ніж інші”.

Простіше кажучи, на ПСЖ тут ходять лише поки добре грає, і є на кого подивитись.

Париж чекає точно те саме.

Антуан Арно вже підтвердив, що витратив на клуб понад 100 млн євро, але це лише початок, якщо він не хоче закінчити, як Лагардер.

Головред L’Equipe Венсан Дюлук злегка іронізує:

“Футбол – той бізнес, у якому щоб стати мільйонером, слід прийти мільярдером”.