Спогади про Солов’юка Михайла Денисовича. Шлях крізь війну і любов

Солов’юк Михайло Денисович народився у 1912 році. Його пам’ятають як веселу, життєрадісну людину, говірку та щиру. Він мав хист до музики і любив грати на гітарі, часто збираючи навколо себе людей, які радо слухали його пісні. У 1940–1941 роках Михайло Денисович працював завідувачем клубу в селі Ратнів — місці, де кипіло культурне життя.

Саме в ці роки доля подарувала йому зустріч із дівчиною на ім’я Антоніна. Вони познайомилися в селі Городок і покохали одне одного. Та їхнє щастя перервала війна. Історія Михайла Денисовича та Антоніни – це приклад справжнього кохання, що витримало випробування війною.

У 1941 році Михайла мобілізували до армії. Він пройшов через запеклі бої під Сталінградом, потім брав участь у визволенні Білорусі, Литви, Латвії, Естонії. Його хоробрість і самовідданість були відзначені високою нагородою — Орденом Слави за бої під містом Рига. Бойовий шлях Михайла Солов’юка є взірцем мужності та героїзму.

Та найважче випробування чекало попереду. Під час боїв на території Східної Пруссії Михайло Денисович отримав тяжке поранення. Його доправили до госпіталю, де він тривалий час лікувався. Наслідком поранення стала ампутація ноги. Він повернувся додому з інвалідністю II групи, але з незламним духом. Незважаючи на важкі поранення, Михайло не втратив віри в краще.

Попри всі труднощі, його чекала любов. Антоніна, дівчина з Городка, не зрадила своїм почуттям і дочекалася Михайла. У 1945 році, вже після перемоги, вони одружилися. Їхнє кохання витримало війну, біль і втрати, ставши символом вірності та надії. Солов’юк Михайло Денисович та Антоніна створили міцну сім’ю, що стала прикладом для наслідування.

Цю зворушливу історію зберігає в пам’яті їхня донька — Леоніда Михайлівна Пилипенко, яка з гордістю розповідає про подвиг свого батька, простого українця, що пройшов війну з гідністю, залишився людиною і зберіг любов у своєму серці. Пам’ять про Солов’юка Михайла Денисовича живе в серцях його рідних та близьких.

Підготували: бібліотекар села Ратнів Мартинюк Антоніна та директор НД «Просвіта» Грицан Олена