ІСТОРІЇ НЕСКОРЕНИХ: РОСТИСЛАВ РАПІЙ – ГЕРОЙ З ВІЛЬШАНИЦІ

Ростислав Рапій, командир протитанкового відділення 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс», народився в мальовничому селі Вільшаниця. Його батьки, Василь та Оксана Рапії, дали життя двом синам: Ростиславу та молодшому Сергію. Батько, вчитель математики, з теплотою згадує дитинство синів: «Вони завжди були нерозлучні, тямущі, веселі та товариські».

Після закінчення Вільшанецької школи, Ростислав здобував освіту в Коломийському коледжі комп’ютерних технологій. Його шлях до захисту України розпочався зі строкової служби в армії, де він служив на Львівщині. Згодом, шукаючи кращої долі, Ростислав працював будівельником за кордоном, відвідавши Іспанію, Португалію та Німеччину. Він був взірцем відповідальності та сумлінності, завжди доводячи розпочату справу до логічного завершення. Ростислав заохочував колег вчитися за кордоном, щоб привезти нові знання та досвід на Батьківщину.

Повернувшись до України, Ростислав створив сім’ю та виховував доньку Вікторію, яка була для нього справжнім сонячним промінчиком, попри розлучення з дружиною.

З початком російської агресії у 2015 році, Ростислав Рапій став на захист Батьківщини, обороняючи Маріуполь під час АТО/ООС. Після демобілізації у 2016 році, він знову вирушив на заробітки. Доленосне рішення повернутися в Україну було прийнято 26 лютого 2022 року, коли Ростислав разом із братом Сергієм перебували в Німеччині. Батько згадує, як Ростислав, маючи напоготові наплічник, з усмішкою сказав: «Ми не прощаємося. Я повернуся!» – і вирушив на захист країни.

Під час великої війни Ростислав служив у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді, де обіймав посаду командира протитанкового відділення. Його шлях був сповнений небезпек: він пережив ракетні обстріли під Малином та в Дніпрі, але завжди зберігав спокій, заспокоюючи рідних словами: «Зі мною нічого не трапиться, чекайте мене з Перемогою».

Трагічно обірвалося життя героя 5 серпня 2022 року неподалік села Берестове на Донеччині. За словами побратимів, під час виконання бойового завдання, коли їхня група поверталася, ворожий дрон виявив їхній автомобіль. Ростислав Рапій загинув під час артилерійського обстрілу, рятуючи своїх побратимів, троє з яких були важко поранені. Його останнє повідомлення батькові свідчило: «Тату, в мене все добре».

Похорон Ростислава Рапія відбувся 9 серпня у рідному селі Вільшаниця. Посмертно Герой нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. На знак пам’яті про його подвиг, на фасаді Вільшанецької філії Тисменицького ліцею встановлено меморіальну дошку, а батько увічнив пам’ять сина, створивши перед навчальним закладом дорогу та бруківку у формі розкритих книг з ініціалами Ростислава Рапія.