У Буринському краєзнавчому музеї імені Павла Попова нещодавно відбулася знаменна подія – урочистий бенефіс, присвячений 30-річчю творчої діяльності видатної буринської поетеси, членкині Національної спілки журналістів України, Лариси Браташ. Цей вечір став справжнім святом поезії та вшанування багатогранного таланту, що протягом трьох десятиліть збагачує культурне життя регіону.

Поетичний шлях Лариси Браташ розпочався досить несподівано, вже у зрілому віці, коли світ вперше побачив її вірш «Мамині рушники». Спочатку цей зворушливий твір почули лише колеги по Буринській лікарні, де пані Лариса працювала. Згодом, скромний аркуш з поезією чоловік Лариси Федорівни, Олександр Григорович Браташ, відніс до редакції місцевої газети, що стало першим кроком до широкого визнання її таланту. З того моменту поетичне слово Лариси Браташ почало ширитися, знаходячи відгук у серцях численних читачів.

Але ж не лише поезією живе Лариса Федорівна! Її прозові твори, оповідання, вражають глибиною та проникливістю. Кожен, хто хоч раз прочитав її розповіді, назавжди стає їхнім палким прихильником. Читаючи Ларису Браташ, немов переносишся у світ її героїв, опиняючись поруч із маминими рушниками або тримаючи улюблену ляльку, відчуваючи щирі емоції та переживання, що так майстерно передані авторкою. Ця здатність до створення яскравих образів і занурення читача у світ своїх творів робить Ларису Браташ справді унікальною.

Цього особливого вечора Буринський краєзнавчий музей перетворився на справжню поетичну палітру, де кожен мазок був присвячений творчості Лариси Федорівни Браташ. Ведучі бенефісу – Людмила Бабич, директорка Буринського краєзнавчого музею імені Павла Попова, та Раїса Білоус, голова громадської організації ветеранів Буринської міської територіальної громади – майстерно представили життєвий та творчий шлях поетеси. Вони не просто розповіли про віхи її біографії, а виокремили їх, поєднуючи з відповідними віршами, що відображали життєву дорогу, оспівування краси природи, мінливі настрої та, звісно ж, магію кохання, без якого неможлива справжня поезія. Поетична планета Лариси Браташ охоплює численні видані збірки її творів, а також вірші, надруковані в Альманахах разом з іншими визначними творами поетів-земляків. Кожна збірка є цінним доповненням до української літератури.

Окремої уваги заслуговує та частина творчості Лариси Браташ, де вірші стали піснями. Такі відомі твори, як «Мамині рушники», «Зоряна ніч», «Очі жіночі» та «Піду до криниці», були покладені на музику талановитим композитором Олександром Ігнатенком. Цього вечора їх неперевершено виконали учасники народного аматорського фольклорного ансамблю «Співаночка» Буринського будинку культури, незмінним керівником якого є Катерина Ігнатенко. Саме Катерина Іванівна, до речі, стала ініціатором цього чудового бенефісу, який активно підхопили та організували палкі шанувальники та прихильники таланту Лариси Браташ.

Привітати Ларису Федорівну з ювілеєм прийшли численні друзі, колеги та шанувальники. Давня подруга та колега Людмила Коробкова, одній із перших якій відкрився поетичний дар Лариси Браташ, не лише висловила теплі привітання з нагоди 30-річчя її творчої діяльності, а й виконала одну зі своїх пісень, що колись часто лунали зі сцени Буринського будинку культури. Очільниця відділу культури та туризму Тетяна Машир висловила щирі слова подяки за активну громадянську позицію поетеси. Валентина Бондаренко прочитала власний вірш, присвячений Ларисі Браташ, а Софія Горох декламувала вірш свого чоловіка, В’ячеслава Павловича, написаний спеціально до бенефісу. Анна Лагута напам’ять розповіла один із ліричних творів Лариси Браташ, а Світлана Невесенко від місцевих газетярів вручила пам’ятний подарунок. Серед вітаючих були також Людмила Крупосій, Ніна Кочубей та багато інших.

Особливим моментом стало вручення букету троянд членкині Національної спілки журналістів України Ларисі Браташ від Буринського міського голови Віктора Ладухи, який побажав їй ще багато років радувати земляків своїми поетичними рядками та надихати нові покоління. На цьому важливому заході Ларису Браташ супроводжував її син Віктор, який разом зі своєю родиною завжди підтримує маму та бабусю. Існує велика надія, що лірична династія Браташів буде продовжена, і їхній поетичний спадок житиме й надалі.