І ГОРЕ, Й ГОРДІСТЬ ВОДНОЧАС.

Сьогодні минає гірка третя річниця пам’яті Олександра Анатолійовича Мельника – Лицаря, патріота, Воїна світла і Героя. Олександр Мельник, мужній і відважний прикордонник, з 26.03.2014 року служив у бойовій зоні АТО, маючи звання старшого сержанта. За вісім років війни Олександр набрався чималого військового досвіду та знань. На жаль, смерть спіткала Героя через півтори місяці після повномасштабного вторгнення росіян – 17.04.2022 року в районі Новотошківського Луганської області. Олександр Мельник не вийшов з жорстокого бою і більше двох років вважався зниклим безвісти. Лише у березні 2025 року ДНК-експертиза підтвердила загибель бійця Олександра Мельника.

Роки очікувань, надій, мрій обірвалися…

Дива не сталося.

Сьомого березня цього року Захарівщина попрощалася з сержантом Мельником усім селом. Вся громада оплакувала загибель героя.

Ми вклоняємося перед світлою памʼяттю земляка-патріота, зберігаючи в серцях щиру вдячність за його відвагу, самопожертву, високий патріотизм та справжню любов до України. Олександр Мельник свідомо пішов на смерть, як і личить справжньому Воїну. З відкритим обличчям і серцем. Сміливо, без страху та сумнівів. Таким Олександр назавжди залишиться в нашій пам’яті – безкомпромісним, незламним і непохитним. Сьогодні з портрету на нас дивиться усміхнений 48-річний красень, Воїн, справжній чоловік, коханий та найкращий батько у світі. Олександр прагнув Волі та Свободи, віддано боровся за нову і сильну Україну. Вічна пам’ять Олександру Мельнику!

Хай горить свіча вдячної людської пам’яті.
На віки вічні Герою слава і шана…