І знову чорна звістка сколихнула нашу громаду. Знову біль пронизує серця. Знову тиша, яка кричить про втрату…

Стало відомо про героїчну загибель нашого земляка – Сергія Петровича Гринюка, якого побратими знали під позивним «Фішка».

Сергій Гринюк народився 25 травня 1982 року в Гайвороні. Тут минуло його дитинство, і саме тут у 1989 році він пішов до першого класу місцевої школи №1. У 1997 році продовжив навчання в Ульянівському ПТУ, де здобув фах столяра. Після завершення навчання Сергій розпочав свій трудовий шлях у Територіальному центрі, де займався ремонтом взуття. У 2005 році він вирішив відкрити власну справу – майстерню, де його вмілі руки дарували друге життя взуттю.

У 2009 році Сергій одружився, створив сім’ю, став батьком двох чудових дітей – доньки та сина. Сергій був людиною, яка любила життя у всіх його проявах. Він захоплювався спортом – боксом та легкою атлетикою, завжди був у русі, сповнений енергії та жаги до життя. Жив Сергій повноцінно, щиро, по-справжньому, віддаючи себе родині та улюбленій справі.

А потім прийшла війна… Коли Україна опинилася в небезпеці, Сергій Гринюк, не вагаючись, став на її захист. 13 грудня 2024 року він підписав контракт із 3-ю штурмовою бригадою, обравши шлях воїна. Ніс службу на найгарячішому – Харківському напрямку. У квітні–травні 2025 року пройшов навчання на бойового медика, аби мати змогу рятувати життя своїх побратимів на полі бою. 4 червня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Новий Мир Ізюмського району Харківської області, кулеметник 3 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 4 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (шквал) З-ї окремої штурмової бригади, Сергій Гринюк загинув. Загинув як Герой, віддавши своє життя за свободу та незалежність України. Загинув, як захисник, як людина з великим серцем і світлою душею.

«Він був працьовитим до самого кінця. Справжній чоловік: менше слів, більше справ. У нього були золоті руки. Він працював, як ніби завтра не настане – і вмів відпочивати, коли з’являлася хвилина спокою. У нього було багато друзів – бо він був світлий, надійний, справжній. Іноді – запальний, але швидко відходив. Серце в нього було велике. Живий, відкритий, щирий. І я завжди пам’ятатиму його слова: «Що б не сталося – знай: я ні про що не шкодую. Я сам зробив цей вибір», – згадує його брат.

Саме таким – світлим, справжнім, відданим – він і залишиться у пам’яті рідних, друзів, побратимів. Сергій Гринюк – Герой назавжди.

‼️ Про точний час і дату зустрічі Героя повідомимо згодом.