І там, де тіні простерті
каштанів і лип вікових, —
по місту блукають мертві,
які ще люблять живих.

ЛИПОВЕЧЧИНА ВШАНУВАЛА СВОЇХ ГЕРОЇВ

Об’єднавшись на знак глибокої пошани та безмежної вдячності всім полеглим героям, мешканці Липовеччини та шановні гості міста зібралися на Площі Героїв Майдану. Ця зустріч стала ще одним нагадуванням про мужність кожного, хто віддав своє найцінніше життя в ім’я свободи та незалежності України. Ми вклоняємося їх світлій пам’яті, пам’ятаючи про їхній подвиг.

Захід розпочався із загальнонаціональної хвилини мовчання, яка стала потужним символом єдності та незламності духу всіх, хто щодня самовіддано стоїть на сторожі безпеки та спокою українського народу. Ця хвилина мовчання об’єднала всіх присутніх у спільному бажанні вшанувати пам’ять героїв.

На мітингу до громади звернувся міський голова Віктор Бичков, який підкреслив важливість збереження пам’яті про загиблих. Також виступила голова ради родин загиблих Липовецької громади Людмила Мазур, яка поділилася болем та надією родин, що втратили своїх близьких.

Сьогодні ми поіменно згадали наших земляків, героїв-липівчан, які віддали найдорожче – власне життя за майбутнє України. Їхній подвиг навіки закарбований у серцях нації, у нашій спільній пам’яті. Ми пам’ятаємо кожного.

Особлива увага була приділена тим, хто повернувся з ворожого полону, тим, хто ще залишається в руках ворога, та тим, за кого в серцях рідних жевріє надія на повернення – нашим зниклим безвісти. Їхня доля залишається невизначеною, але наша пам’ять і підтримка – непохитні.

Прапор надії – неофіційний символ вшанування пам’яті військовополонених та зниклих безвісти – було піднято. Це зробили мати двох загиблих Героїв Вишневих та дружина із дітьми безвісти зниклого Володимира Буренка, уособлюючи надію та віру в повернення.

Спільно зі священниками українських церков – митрофорним протоієреєм Петром Ковальчуком, отцем Василем Загорянським та отцем Ярославом Куком – ми помолилися за душі полеглих воїнів, за тих, хто зазнав тортур, і за повернення живих. Молитва об’єднала всіх у прагненні миру та справедливості.

Усі разом ми поклали квіти до Пам’ятного знаку загиблим у російській війні землякам, до екрану та дошки Пам’яті, віддаючи шану тим, хто віддав життя за нашу свободу.

На грудях у членів сімей загиблих та в їхніх руках були композиції із квітів соняшника – символу незламності України, символу героїзму наших Захисників. Це був потужний знак єдності та стійкості.

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!