Ще одна сумна річниця закарбовується в літописі нашої пам’яті. 11 липня 2024 року стало днем глибокої скорботи для всієї України. Цього дня, у запеклому бою з російськими окупантами під Торецьком, Донецької області, загинув наш відважний земляк, сержант поліції Павло Мантула. Він був бійцем об’єднаної штурмової бригади «Лють» Національної поліції України, яка є ключовою силою у найгарячіших точках фронту. Його життя обірвалося, коли йому було лише 29 років, за один день до його 30-річчя, яке він мав святкувати разом зі своєю коханою дружиною 12 липня. Доля розпорядилася інакше, забравши Героя у розквіті сил, не дозволивши йому повернутися додому. Шлях Павла Мантули був прикладом самовідданості та відданості Батьківщині. Від мирної професії зварювальника та майстра виробничого навчання він перейшов до служби у судовій охороні, а згодом — до лав академії внутрішніх справ. Проте, справжній іспит на мужність та відданість він склав на передовій, де проявив себе як справжній захисник України. Його побратими згадують надзвичайну сміливість та самопожертву Павла. Зокрема, вони пам’ятають, як Павло Мантула, ризикуючи власним життям, виводив поранених побратимів з-під пекельного вогню поблизу Часового Яру. Три доби він знаходився у суцільному пеклі боїв, демонструючи незламність духу та вірність присязі. 10 липня став останнім боєм для його роти, днем, коли ворог завдав нищівних ударів, а наші воїни тримали оборону до останнього подиху. У цьому бою, відстоюючи кожен клаптик української землі, Павло Мантула здійснив свій останній подвиг. Його загибель є болючою втратою для рідних, близьких, побратимів та всієї країни. Це нагадування про ціну, яку Україна платить за свою свободу та незалежність. Життя Павла Мантули було сповнене честі, гідності та служіння. Він жив по совісті, служив із честю і загинув як справжній Герой України. Його подвиг ніколи не буде забутий, він назавжди залишиться у наших серцях як символ мужності та незламності українського народу. Пам’ять про таких воїнів, як Павло Мантула, є священною, і вона житиме вічно, надихаючи наступні покоління на захист рідної землі. Світла пам’ять тобі, відважний воїне. Твій подвиг — безсмертний і слугуватиме маяком для майбутніх поколінь захисників. Ми пам’ятаємо і ніколи не забудемо тих, хто віддав найдорожче заради нашого майбутнього.