Сьогодні вся громада Олександрівщини схиляє голови в скорботі, прощаючись із вірним сином України, Володимиром Ковалем. Народившись 29 березня 1985 року в мальовничому селі Широкий Луг, що на Закарпатті, Володимир змалку ввібрав любов до рідної землі. Його дитинство та шкільні роки пройшли в селі Михайлівка, куди родина переїхала у 1993 році. Тут він здобував знання у Михайлівській загальноосвітній школі, а після 9 класу розпочав свій трудовий шлях, працюючи кормовозом у колгоспі ім. Куйбишева.

З 2006 року життя Володимира було пов’язане з будівництвом. Він наполегливо працював, не цураючись жодної роботи, аби забезпечити свою сім’ю. Часом йому доводилося шукати заробітку за кордоном, але думками він завжди був удома, з найріднішими.

З перших днів повномасштабного вторгнення, усвідомлюючи свій обов’язок перед Батьківщиною, Володимир Коваль без вагань став на її захист. 29 березня 2023 року він був мобілізований до військової частини А4030, де служив розвідником-санітаром 1 розвідувальної групи спеціального призначення. Його відвага, професіоналізм та відданість справі були прикладом для побратимів.

Під час виконання бойового завдання, захищаючи територіальну цілісність та суверенітет України, Володимир вважався зниклим безвісти. Жахлива звістка про його загибель надійшла 20 лютого 2025 року. Він віддав своє життя біля населеного пункту Янтарне, Покровського району, Донецької області, до останнього подиху залишившись вірним присязі.

Володимир мріяв про Перемогу, про повернення до мирного життя, про можливість працювати та творити на рідній землі під мирним небом. Його життя, сповнене сили, енергії та глибокої любові до України, обірвала жорстока війна. Його мрії, як і життя, обірвалися на полі бою.

Провести Героя в останню путь прийшли рідні та близькі, бойові побратими, представники Олександрівської селищної ради та численні небайдужі мешканці громади. Ця церемонія прощання стала свідченням глибокої шани та поваги до подвигу Володимира.

Ми висловлюємо найщиріші співчуття родині та близьким Володимира Володимировича. Доземно вклоняємося батькам, які виховали справжнього патріота та Героя. Розділяємо невимовний біль цієї важкої втрати. Пам’ять про подвиг Володимира, його самовідданість та любов до України назавжди житиме у наших серцях.

Герої не вмирають. Вічна слава і шана Воїну!