06 березня минає два роки з дня загибелі нашого земляка — солдата Савіна Олександра Сергійовича. Для багатьох його ім’я стало символом незламності та відваги. Довгий час Олександр вважався зниклим безвісти за особливих обставин, що додавало невизначеності та болю його близьким. Його шлях до вічності був сповнений мужності та відданості. Стрілець-помічник гранатометника, стрілецького відділення, стрілецького взводу, стрілецької роти військової частини А7295, він був вірним військовій присязі на вірність Українському народові. Це не просто формальні слова, а клятва, яку він виконав до останнього подиху. Мужньо виконуючи свій військовий обов’язок, у бою за Україну, її свободу та незалежність, Олександр Савін загинув 06 березня 2024 року в районі населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області. Це місце стало останнім для нього, але його подвиг назавжди залишиться в наших серцях. Минає час, але біль втрати не згасає. Пам’ять про Олександра Савіна живе у спогадах тих, хто його знав, і в історії нашої держави. Ми пам’ятаємо подвиг нашого захисника і схиляємо голови перед його мужністю. Його жертва не була марною. Вона нагадує нам про ціну миру та свободи. Світла пам’ять і вічна слава Герою. Його ім’я навіки вписане в історію України як приклад справжнього патріотизму та самопожертви. Ми повинні пам’ятати таких, як Олександр Савін, щоб боротьба за незалежність України продовжувалася, а його жертва була гідно вшанована.