06 березня 2025 року біля пам’ятного знаку «Усім захисникам суверенної, незалежної, Богом благословенної України» жителі Теофіпольської громади зібралися на спільну молитву за безвісти зниклих та полонених захисників України. Ця подія стала виявом єдності та підтримки тих, хто переживає невимовний біль втрати та невизначеності.

Спільну молитву провів настоятель Храму Святого Михайла Православної церкви України отець Дмитро Дубчак. Його слова стали джерелом надії та підтримки для всіх присутніх, нагадавши про важливість віри та духовності у важкі часи.

Учасники спільної молитви згодом взяли участь у четвертій мирній акції на підтримку родин, які втратили зв’язок зі своїми близькими, які вважаються безвісти зниклими та у полоні. Присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять усіх полеглих у війні Героїв. Це був момент глибокої скорботи та пам’яті про тих, хто віддав своє життя за свободу України.

Мета акції – це звернути увагу держави та суспільства до проблеми безвісти зниклих та полонених. Організатори хотіли підтримати рідних, які чекають на своїх близьких, закликати до активних дій щодо пошуку та повернення зниклих. Вони прагнуть, щоб кожен зниклий безвісти та полонений якнайшвидше повернувся додому.

Присутні тримали в руках прапори військових частин, світлини бійців та плакати з написами: «Поверніть рідних додому!», «Вимагаємо дій: Кожна хвилина важлива!», «Поверніть додому сина, брата, батька!», «Боротися за них так само, як вони боролися за Україну», «Стоїмо за тих, хто стояв за нас», «Мрію обняти брата», «Чекаю дядька з полону». Ці гасла відображають біль, надію та рішучість людей, які борються за повернення своїх близьких.

Учасники акції, зокрема Пасічник Тетяна, Коломисюк Ірина, Цвігун Наталія, Наталія Нечипорук розповідали про історії героїзму та сміливості своїх рідних і близьких – наших захисників, які зараз перебувають у ворожому полоні чи вважаються безвісти зниклими. Ділилися своїм болем, надіями та відчаєм. Їхні історії – це свідчення мужності та незламності українського народу.

У часі очікування, коли рідні знаходяться у полоні або безвісти зникли, творчість стає важливим способом емоційної підтримки та відновлення сил. Це дозволяє людям виражати свої почуття та знаходити розраду.

Під час акції відбулася виставка творчих робіт на підтримку членів родин військовополонених та зниклих безвісти, а саме: дружин зниклих безвісти – Мацюк Валентини, Зиско Наталії, Кондратюк Лесі, матерів – Королюк Надії, Коломисюк Ірини, а також сина – Маринюка Михайла, доньки – Кондратюк Вікторії. Виставка стала місцем, де творчість переплітається з болем та надією.

На виставці були представлені:

– Картини: вишиті бісером, намальовані фарбами, з алмазної мозаїки.
– Вишиті подушки та рушник.
– В’язанні шкарпетки.
– Квіткові композиції, створені руками дружин Захисників.
– Вироби з паперу Оригамі.

Створення своїми руками прекрасних речей допомагає подолати стрес, відволіктися від важких думок, відчути силу у собі, надихати інших своєю витримкою та любов’ю. Творчість стала вираженням підтримки та надії.

Ці роботи є не лише прикладом творчості, а й символом незламності, любові та віри у повернення рідних додому. Кожен виріб – це частинка душі, вкладена у надію.

Учасники акції зверталися до громадськості із закликом не забувати, що поруч живуть люди, які переживають надважкі емоції та невизначеність втрати. Вони наголошували на необхідності пам’ятати кожного воїна та боротися за них, як і вони боролися за Україну та кожного з нас. Заклик до єдності та підтримки тих, хто потребує допомоги.