1 дан і шлях до нього!

Моя історія про те, як карате стало частиною мого життя.

Свій шлях я розпочала у вже досить дорослому віці — у 16 років, і зовсім випадково. Після 9 класу вирішила вступити до місцевого училища, у якому сьогодні працюю викладачем фізичної культури. Саме там, на базі училища, проводилися тренування з карате. Якось із подружкою вирішили спробувати — і мене затягнуло!

Мій перший тренер — Олександр Добровольський, якому я безмежно вдячна. Саме він познайомив мене з цим видом спорту. На жаль, зараз ми не підтримуємо зв’язок, але його роль у моєму житті — величезна.

До 21 року я активно виступала на змаганнях різних рівнів, поєднуючи навчання в університеті, роботу та тренування. І жодного разу не пошкодувала, що так пройшли мої студентські роки.

А потім — п’ятирічна перерва у спорті. Перша вагітність, народження старшого сина, потім друга — і меншого. Це були складні роки — пошук себе, виховання синів, турбота. Але коли меншому не було ще й двох років, у ВПУ-24 з’явилася вакансія викладача фізичної культури — і я погодилася. Після 5 років вдома мені вже нестерпно бракувало руху та реалізації.

Того ж року мені запропонували спробувати себе як тренерку з карате. Звісно, були сумніви — я ніколи не була у ролі тренера, лише учня. Боялася: а раптом не зможу поєднувати дві роботи та ще й двох дітей? Але — як не дивно — усе вдалося.

Останній іспит я складала ще у 2012 році — тоді мала 5 кю (жовтий пояс із зеленою стрічкою). Але настав час не лише тренувати дітей, а й самій зростати. Самонавчання — по відео, аналіз змагань, щоденна робота у залі. Перші вихованці — ті ще “дослідні кролики”, але я їм щиро вдячна за віру в мене.

Щорічні навчально-тренувальні збори, підтримка тренерів нашої федерації — усе це дало свої плоди. І ось результат:

Мені 32 роки. Я — мама двох прекрасних синів, викладач фізичної культури, голова Рівненського обласного осередку Української федерації кіокушинкайкан карате ІКО Мацушима та володар чорного поясу, 1 дан.

P.S. Були сльози, розпач, сумніви, чи правильно я все роблю. Але найголовніше — була підтримка.
Дякую всім, хто був поряд. ❤️

Далі буде…