1 листопада — день, коли стискається серце і душа опускається в глибоку скорботу за нашим незламним героєм, Олексієм Болеславовичем Сініцьким. Він був не просто воїном, він був душею, що світилася яскраво навіть у найтемніші миті війни. Його доброта була безмежною, а оптимізм — як промінь сонця, що проривався крізь хмари найстрашніших боїв.Олексій обрав шлях добровольця, обрав честь та мужність, ставши на захист рідної землі в Першій окремій танковій бригаді. Біля Старомайорського він віддав своє життя, щоб ми могли жити у вільній країні. Його посмішка, його сила, його віра – все це живе в кожному з нас, хто мав щастя знати цю людину. Він залишив по собі не тільки пам’ять, а й живу ниточку — дітей та онуків, яким він назавжди залишиться найріднішою людиною і захисником у серці. Нехай ця світла пам’ять стане для нас натхненням цінувати кожен момент, боротися без вагань і пам’ятати, що справжня сила – у доброті і любові до рідної землі . Віддаємо нашу глибоку шану, і співчуття рідним, і близьким. Хай пам’ять про нього гріє навіть у найхолодніші дні, а його подвиг завжди буде маяком для всіх, хто прагне свободи й миру. Олексій Сініцький — наш герой, наша гордість і наша душа. Вічна слава і світла пам’ять!