10 березня – особлива дата в історії України, адже відзначаємо 160 років з дня першого публічного виконання Державного Гімну України. Цього дня у 1865 році в Перемишлі, під час вшанування пам’яті Тараса Шевченка, вперше прозвучала мелодія, яка згодом стала символом національної гордості – твір Михайла Вербицького на слова Павла Чубинського. Історія Гімну України сягає ще далі, в 1862 рік, коли Павло Чубинський написав вірш, що згодом надихнув Михайла Вербицького на створення музики. З того часу Гімн пройшов довгий шлях, закріплюючи своє місце в серцях українців. 15 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила музичну редакцію Державного Гімну, а 6 березня 2003 року було ухвалено Закон «Про Державний Гімн України», який остаточно закріпив слова та музику як офіційний символ держави. Оригінали тексту та музики, написані власноруч авторами, зберігаються у Науковій бібліотеці імені Василя Стефаника у Львові, як свідчення нашої культурної спадщини. “Душу й тіло ми положим за нашу свободу..” – ці слова Гімну України, сповнені глибокого сенсу, стали дороговказом для багатьох поколінь українців. Особливо сьогодні, в умовах війни, коли українці відстоюють свою свободу, ці слова звучать як заклик до боротьби та самопожертви. Кожен рядок Гімну нагадує про ціну, яку український народ платить за свою незалежність, і про силу духу, яка веде нас до перемоги. Гімн України – це не просто пісня, це символ єдності, патріотизму та незламності нашого народу. Він нагадує нам про нашу історію, про наші цінності та про наше майбутнє. Важливо пам’ятати про це, особливо в скрутні часи, коли ми виборюємо своє право на існування. Український народ демонструє неймовірну стійкість та мужність, захищаючи свою землю та свій народ. Відео, представлене нижче, було знято до повномасштабного вторгнення в Україну, але його зміст залишається актуальним і сьогодні.

10 березня – особлива дата в історії України, адже відзначаємо 160 років з дня першого публічного виконання Державного Гімну України. Цього дня у 1865 році в Перемишлі, під час вшанування пам’яті Тараса Шевченка, вперше прозвучала мелодія, яка згодом стала символом національної гордості – твір Михайла Вербицького на слова Павла Чубинського. Історія Гімну України сягає ще далі, в 1862 рік, коли Павло Чубинський написав вірш, що згодом надихнув Михайла Вербицького на створення музики. З того часу Гімн пройшов довгий шлях, закріплюючи своє місце в серцях українців. 15 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила музичну редакцію Державного Гімну, а 6 березня 2003 року було ухвалено Закон «Про Державний Гімн України», який остаточно закріпив слова та музику як офіційний символ держави. Оригінали тексту та музики, написані власноруч авторами, зберігаються у Науковій бібліотеці імені Василя Стефаника у Львові, як свідчення нашої культурної спадщини. “Душу й тіло ми положим за нашу свободу..” – ці слова Гімну України, сповнені глибокого сенсу, стали дороговказом для багатьох поколінь українців. Особливо сьогодні, в умовах війни, коли українці відстоюють свою свободу, ці слова звучать як заклик до боротьби та самопожертви. Кожен рядок Гімну нагадує про ціну, яку український народ платить за свою незалежність, і про силу духу, яка веде нас до перемоги. Гімн України – це не просто пісня, це символ єдності, патріотизму та незламності нашого народу. Він нагадує нам про нашу історію, про наші цінності та про наше майбутнє. Важливо пам’ятати про це, особливо в скрутні часи, коли ми виборюємо своє право на існування. Український народ демонструє неймовірну стійкість та мужність, захищаючи свою землю та свій народ. Відео, представлене нижче, було знято до повномасштабного вторгнення в Україну, але його зміст залишається актуальним і сьогодні.