10 квітня 2025 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Покровськ Донецької області, на позиції зупинилося серце військовослужбовця з села Вічині Євпака Івана Степановича.

Іван народився у 1982 році, виріс у селі Галузія Маневицького району. Був третьою дитиною у сім’ї, єдиним сином у батьків. Завжди був простим, відкритим і щирим хлопцем. Після школи навчався у Маневицькому профтехучилищі і здобув спеціальність тракториста. Згодом служба в армії. Після демобілізації працював трактористом на «Волиньторф». Ніколи не боявся роботи, з дитинства до неї привчили батьки.
У 2013 році одружився на дівчині Ірині з Вічинь, з якою познайомився, приїжджаючи в гості до родини. А у 2014 році народилася донечка Тетянка.

У 2015 році добровольцем пішов у ATO. Після демобілізації Іван працював водієм, трактористом у фермера в сусідньому Кияжі.
У червні 2022 року знову був мобілізований у лави ЗСУ. Весь час Іван служив на Запорізькому напрямку, а пів року тому був переведений на Покровський.

На території Доросинівської громади оголошувалася триденна жалоба за Героєм.

15 квітня на меморіалі пам’яті в с. Доросині відбулася громадська панахида.
Чин похорону відслужили в Свято-Преображенському храмі с. Вічині.
З військовими почестями поховали Івана Євпака на кладовищі у Вічинях.

Немає слів, щоб розрадити чи висловити співчуття родині, дружині, донечці, яка залишилась без тата… Низько вклоняємось та щиро дякуємо батькам Ганні Петрівні та Степану Кузьмовичу за відважного сина-Героя, патріота своєї країни і щирого українця. І це вже не перше горе в цій родині, яка не так давно прощалася з рожищанином Віктором Яручиком – племінником та братом.
Нехай Господь допоможе пережити горе…

Вічна пам’ять і слава Герою!