10 липня у місті Теофіполь, біля величного пам’ятного знака Пресвятої Богородиці, відбулася глибоко зворушлива мирна акція, присвячена вшануванню пам’яті та підтримці зниклих безвісти українських захисників і захисниць. Цей важливий захід був організований з метою не лише підтримати родини, чиї близькі перестали виходити на зв’язок, але й привернути увагу всієї громади до надзвичайно болючої та актуальної теми полону та зникнення людей під час війни. Такі акції пам’яті є життєво необхідними для підтримки морального духу суспільства та нагадування про ціну, яку Україна платить у боротьбі за свою свободу та незалежність.

Ця особлива подія розпочалася з хвилини мовчання — мовчазного, але потужного знаку шани й глибокої пам’яті про всіх, чиї долі й досі залишаються невизначеними. Кожна секунда тиші була сповнена болю і надії, об’єднуючи присутніх у спільній скорботі та очікуванні. Після цього учасники акції спільно піднесли щирі молитви за життя, незламну силу та якнайшвидше повернення кожного українського захисника до рідного дому. Ця колективна молитва стала символом незламної віри та єдності, що об’єднує націю в найскладніші часи.

Особливим, надзвичайно емоційним моментом стало символічне підняття в небо білих кульок. Ці кульки, що злітали в безмежну блакить, символізували надію, чистоту намірів та непохитну віру в те, що кожен зниклий захисник повернеться. Кожна біла кулька, що піднімалася вгору, немов несла в собі особливе послання тим, хто зараз перебуває у неволі або чиє місцезнаходження залишається невідомим. Це послання було чітким і сильним: “Ми чекаємо. Ми віримо. Ми не забуваємо”. Це єдність у думках і вірі, яка підтримує дух тих, хто чекає, і нагадує світу про їхнє становище.

На завершення заходу, всі його учасники, серед яких були родини зниклих безвісти, внутрішньо переміщені особи, українські військові та просто небайдужі жителі Теофіпольської громади, вирушили ходою пам’яті. Ця хода пролягла знаковою вулицею Небесної Сотні, що додало події ще більшої символічності. Мирна хода стала яскравим символом єдності та непохитної солідарності всього українського народу, віри в непереможну силу молитви й торжество правди. Такі акції демонструють силу громади та її здатність об’єднуватися навколо спільних цінностей і трагедій.

Подібні ініціативи, як ця акція пам’яті у Теофіполі, є не лише способом висловити беззастережну підтримку близьким Героїв, що зникли безвісти, а й важливим нагадуванням кожному з нас про те, що війна триває, а біль від втрат та невизначеності не вщухає. Ми всі зобов’язані пам’ятати, говорити про цю проблему, підтримувати тих, хто чекає, і не давати забути про подвиг наших захисників. Адже, як правильно було сказано під час акції, надія залишається живою доти, доки серце чекає на повернення своїх синів і доньок. Наші зниклі безвісти захисники заслуговують на те, щоб про них пам’ятали і боролися за їхнє повернення.