🕯 10 липня – це особливий день для України, присвячений глибокому вшануванню медичних працівників, які поклали своє життя, захищаючи Батьківщину. Цей день є нагадуванням про неоціненну жертовність тих, хто обрав шлях служіння життю, а в умовах війни став ще й відважним воїном. Вони рятували життя інших, перебуваючи на передовій, і віддали найдорожче — своє власне — заради свободи та майбутнього України. Пам’ять про цих незламних духом людей має жити в серцях кожного українця, надихаючи нас на єдність та боротьбу.Сьогодні, у рамках національних заходів із вшанування загиблих медиків, в Івано-Франківському національному медичному університеті відбулася знакова подія. На фасаді цього шанованого навчального закладу було урочисто відкрито та освячено анотаційні дошки на честь випускників-медиків, які віддали свої життя, захищаючи Україну від ворога. Ця ініціатива є свідченням глибокої вдячності та поваги до їхнього подвигу. Меморіальні дошки слугуватимуть постійним нагадуванням про те, якою ціною дається мир і незалежність.Серед тих, чиї імена тепер викарбувані на стінах рідного університету, є:🪖Богдан Ризанич🪖Юрій Чопик🪖Юлія Огієнко🪖Василь Федоришин🪖Юрій Максимчук🪖Богдан Власій🪖Мирослав ДебенкоЦі герої не просто виконували свій професійний обов’язок, лікуючи та надаючи допомогу. Вони стояли пліч-о-пліч з іншими захисниками, не вагаючись взяти до рук зброю, коли того вимагав час. Їхній шлях – це шлях відданості та самопожертви, приклад справжнього патріотизму. Вони не тільки навчали, лікували та допомагали, але й, у найкритичніший момент, стали на передову, щоб забезпечити наше з вами завтра. Вони знали, що їхні знання та навички можуть бути життєво важливими не лише в мирних госпіталях, а й у жорстоких умовах бойових дій.Ця подія, присвячена вшануванню загиблих медиків, є не лише актом пам’яті, а й важливим етапом у формуванні національної свідомості. Вона підкреслює внесок медичних працівників у спільну перемогу та їхню готовність до найвищої жертовності. Кожен з них – це окрема історія мужності та людяності, історія про те, як медик може бути не лише лікарем, а й незламним воїном. Їхні імена назавжди залишаться в історії України як символ незламності духу та самовідданості. Світла памʼять і низький уклін кожному з них. Український народ ніколи не забуде подвигів своїх синів та доньок, які загинули, захищаючи її суверенітет. Їхня спадщина – це непохитна віра в перемогу та прагнення до мирного неба над Україною.