10 липня щороку відзначається особлива, скорботна, але надзвичайно важлива дата в історії України – День вшанування загиблих медичних працівників. Цей день є глибоким нагадуванням про тих, хто, присягаючи рятувати життя, віддав найдорожче – власне – заради інших. Це час, коли вся країна схиляє голову перед неоціненним подвигом лікарів, фельдшерів, медсестер та інших працівників медичної сфери, які загинули, виконуючи свій професійний обов’язок, зокрема й під час воєнних дій. Їхня самовідданість та відвага стали символом незламності духу українського народу.Цього дня Теофіпольська громада особливо зворушливо вшанувала пам’ять медиків-Героїв. На Алеї Слави було покладено квіти до портрета Сергія Казимировича Францішкевича, який став прикладом безмежної мужності та професіоналізму. Він є одним з багатьох Героїв у білих халатах, чиї імена назавжди вписані в літопис боротьби за незалежність та свободу України.Запровадження цього дня вшанування відбулося завдяки Меморандуму між Міністерством охорони здоров’я України та громадською організацією «Українська ліга розвитку паліативної та хоспісної допомоги», яка є координатором Відзнаки «Орден Святого Пантелеймона». Щорічно, 10 липня, рівно о 14:00, у всіх медичних закладах країни лунає символічний звуковий сигнал, що сповіщає про хвилину мовчання. Ця хвилина єднає всіх у скорботі за загиблими медичними працівниками та висловленні безмежної вдячності за їхню самопожертву.Представники Теофіпольської селищної ради, а також колективи комунальних медичних закладів та підстанції екстреної медичної допомоги зібралися, щоб вшанувати пам’ять Сергія Казимировича Францішкевича. Сергій Францішкевич, за професією фельдшер, загинув, виконуючи надзвичайно важливе бойове завдання на фронті, віддавши своє життя заради порятунку побратимів.Його життєвий шлях розпочався 5 червня 1972 року в селі Смотрич. Згодом його родина переїхала до Теофіполя, де Сергій здобув освіту і розпочав свою професійну діяльність. Після успішного навчання в Чемеровецькому медичному училищі, вже з 1992 року, він повністю присвятив себе служінню людям через медицину. Протягом багатьох років Сергій працював фельдшером швидкої допомоги, здобувши репутацію сумлінного, висококваліфікованого та надзвичайно доброзичливого фахівця. Він завжди був готовий прийти на допомогу, незважаючи на складність ситуації.8 березня 2022 року, коли країна потребувала кожного захисника, Сергій Казимирович не вагаючись добровільно долучився до лав Збройних Сил України. Він служив санітарним інструктором медичної роти 110-ї окремої механізованої бригади, де його медичний досвід та відвага були незамінними. Завдяки його професіоналізму та рішучості було врятовано безліч життів українських бійців, за що він був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ. Також його подвиг був визнаний Міністром оборони України, який вручив йому відзнаку «За поранення».Трагічна загибель Сергія Францішкевича сталася 7 березня 2025 року. Під час виконання службових обов’язків поблизу населеного пункту Мирне Донецької області, внаслідок влучання керованої авіабомби, цей мужній медик-Герой обірвав своє земне життя. Він був похований з усіма військовими почестями на кладовищі Теофіпольського цукрового заводу, залишивши по собі світлу пам’ять та незагоєну рану в серцях рідних, друзів та всієї громади.Цей День вшанування загиблих медичних працівників — не просто календарна дата. Це нагадування про ціну, яку Україна платить за свою свободу, і заклик ніколи не забувати про тих Героїв у білих халатах, хто поклав своє життя на вівтар Батьківщини. Вони є втіленням відданості, людяності та честі професії. Вони – ті, хто не встиг повернутися додому, але назавжди залишилися у наших серцях, як безсмертні символи самопопожертви. Їхня пам’ять житиме вічно. Слава Героям!