🕯10 липня – День вшанування загиблих медиківСьогодні, 10 липня, Україна вперше на загальнодержавному рівні відзначає День вшанування пам’яті медичних працівників, які віддали своє життя. Це особлива дата, присвячена світлій пам’яті тих, хто під час повномасштабної війни, ризикуючи власним життям, рятував інших. Ці незламні фахівці, справжні герої у білих халатах, працювали у нелюдських умовах: у прифронтових містах під постійними обстрілами, у стабілізаційних пунктах, що стали острівцями надії, у темних бомбосховищах, а також в операційних без світла, де кожна мить була боротьбою за життя.Їхній подвиг є безпрецедентним. Вони не зупинялися ані перед лицем ворожих атак, ані перед смертельною небезпекою, що чатувала на кожному кроці. Єдине, що могло зупинити їх — це власні серця. Кожен, хто відійшов у вічність, віддав найцінніше — своє життя, заради порятунку наших воїнів та цивільного населення. Ця втрата є невимовною для всієї країни, адже ми втрачаємо не просто професіоналів, а відданих і самовідданих людей, чий обов’язок був вищим за власний страх.За даними, сотні українських фахівців у галузі медицини загинули за три роки повномасштабної війни. Це наші колеги, сестри та брати по духу, чия мужність та самовідданість були прикладом для всіх. Вони до останнього подиху виконували свій професійний та людський обов’язок, залишаючись вірними присязі Гіппократа навіть у найжахливіших обставинах. Пам’ять про цих мужніх працівників сфери охорони здоров’я має бути вічною. Їхній внесок у боротьбу за свободу та незалежність України неоціненний. Вони не лише лікували рани, а й дарували надію, підтримували дух і демонстрували незламність української нації.Цей День вшанування є нагодою для всієї країни зупинитися і вклонитися тим, хто став на захист життя. Це нагадування про те, якою ціною дається наша свобода та мир. Кожен з нас повинен пам’ятати їхні імена, їхні обличчя та їхні історії. Вони є невід’ємною частиною нашої історії боротьби, символом незламності та самопожертви. Ми маємо бути вдячними за кожен порятунок, за кожне врятоване життя, яке стало можливим завдяки їхній відвазі.Нехай світла пам’ять про цих відважних людей живе у наших серцях вічно. Нехай їхній подвиг надихає нас на подальшу боротьбу та розбудову сильної і незалежної України. Ми пам’ятаємо, дякуємо і шануємо кожного з них. Їхній подвиг буде жити у віках, як символ найвищого прояву любові до ближнього та до рідної землі. Вічна їм пам’ять і слава!💙