10 липня в Україні відзначається глибоко шанована та трагічна дата — День пам’яті загиблого медика. Цей день є нагадуванням про неймовірну самопожертву та відданість тих, хто, незважаючи на смертельну небезпеку, виконував свій професійний обов’язок, рятуючи життя інших. Українські медики завжди були на передовій, як під час мирних викликів, так і в часи найжорстокіших випробувань, зокрема повномасштабної війни, що триває. Їхня праця, сповнена милосердя та професіоналізму, часто залишається непоміченою до того моменту, поки не стається трагедія. Сотні й тисячі медичних працівників — лікарів, фельдшерів, медсестер, парамедиків — загинули, виконуючи свою місію. Вони були поруч із пораненими на полі бою, надавали допомогу постраждалим від обстрілів у містах, працювали в небезпечних зонах, не покидаючи своїх пацієнтів. Їхня мужність та непохитна віра в силу добра є прикладом для всіх нас. Ці герої свідомо ризикували власним життям, щоб зберегти чуже, демонструючи найвищі стандарти гуманізму. День пам’яті медиків — це можливість зупинитися і осмислити масштаби їхнього внеску та жертви. Саме тому, 10 липня, вся Україна об’єднується в єдиному пориві, щоб вшанувати памʼять цих світлих душ. О 14:00 за київським часом запрошуємо кожного долучитися до загальноукраїнської хвилини мовчання. Це не просто формальний ритуал, а щирий вияв вдячності та глибокої пошани до тих, хто не повернувся з бойового чи медичного чергування. В цю мить тиші ми пам’ятаємо кожне ім’я, кожну посмішку, кожну врятовану ними душу. Ми згадуємо їхню відвагу, професіоналізм та незламний дух. Вшанування загиблих медиків є нашим моральним обов’язком. Пам’ять про загиблих медиків має жити в серцях поколінь. Їхній подвиг не можна забувати, адже саме завдяки їм багато життів було врятовано. Нехай цей День пам’яті медиків стане не лише днем скорботи, а й днем гордості за тих, хто обрав шлях служіння людям, навіть ціною власного життя. Це нагода подумати про важливість праці медичних працівників, які щодня стоять на захисті нашого здоров’я та добробуту. Їхня спадщина — це не тільки врятовані життя, а й приклад безмежної самовідданості. Завдяки таким героям Україна вистоїть. Ми пам’ятаємо їхні імена, їхні обличчя, їхні вчинки. Ми вдячні за їхній внесок у захист нашого життя та свободи. Шануймо пам’ять про тих, хто віддав все заради інших. Пам’ятаємо. Шануємо. Їхній подвиг вічний. Кожен український медик, що поліг за Україну, залишається в нашій пам’яті як символ незламності та людяності. Нехай ця хвилина мовчання стане символом нашої єдності у горі та шані.