10 липня в Україні відзначається скорботний, але водночас вкрай важливий День вшанування пам’яті медичних працівників, які загинули, виконуючи свій професійний обов’язок. Ця дата є нагадуванням про неоціненний внесок і найвищу жертовність тих, хто присвятив своє життя порятунку інших, часто ціною власного. У цей день вся Україна схиляє голову перед величчю духу і незламною волею справжніх героїв у білих халатах, чиї серця до останнього билися за життя пацієнтів, навіть у найскладніших обставинах.Медична професія завжди була однією з найшляхетніших і найвідповідальніших. Вона вимагає не лише глибоких знань та практичних навичок, але й безмежної емпатії, мужності та готовності йти на ризик. Історія пам’ятає безліч прикладів, коли медики, дотримуючись клятви Гіппократа, працювали на межі людських можливостей, аби зберегти здоров’я та життя. Саме такі моменти підкреслюють їхню надзвичайну відданість справі. Вшанування пам’яті цих людей – це не просто формальність, а глибока подяка за їхній самовідданий труд та безстрашність.Серед тих, чиє ім’я навіки закарбоване в історії, є Юрій Сафронович Нестерюк із села Багна – медик, який уособлював найкращі риси своєї професії. Він був не просто лікарем чи медбратом; він був Людиною з великої літери, чиє життя стало яскравим прикладом жертовності, беззастережної відданості професії та безкорисливого служіння людям. Юрій Сафронович до останнього подиху залишався вірним своїй місії, дбаючи про кожного, хто потребував його допомоги. Його праця та людяність залишили глибокий слід у серцях сотень вдячних пацієнтів, колег та рідних, які щодня згадують його світле ім’я.Пам’ять про таких героїв, як Юрій Нестерюк, є живою. Вона не просто зберігається у спогадах, а й надихає нові покоління медиків обирати цей нелегкий, але такий важливий шлях. Кожен загиблий медичний працівник – це непоправна втрата для нації, адже кожен з них був опорою для своїх родин та незамінним фахівцем для суспільства. Їхня самопожертва нагадує нам про крихкість життя та велич людського духу, що здатен долати найбільші виклики.Висловлюємо щирі співчуття родині Юрія Сафроновича та всім родинам, чиї близькі загинули, виконуючи свій професійний обов’язок. Їхня втрата – це спільний біль для всієї громади та країни. Нехай світла пам’ять про кожного з цих героїв-медиків буде вічною. Їхня відвага, милосердя та непересічний внесок у збереження здоров’я нації заслуговують на вічну шану та вдячність. Це день, коли ми згадуємо, цінуємо та обіцяємо ніколи не забувати тих, хто віддав своє життя заради нашого. Українські медики завжди були і залишаються на передовій боротьби за життя.Вижницька міська рада та Вижницька громада пам’ятають своїх героїв.