10 липня

— День пам’яті медиків, які загинули, рятуючи життя. Ця важлива дата вперше відзначається в Україні як загальнонаціональний День вшанування загиблих медичних працівників. Це особливий день, присвячений тим незламним героям, хто, не шкодуючи власного життя, віддав його заради порятунку інших. Ініціатива заснування цього дня походить від команди Відзнаки «Орден Святого Пантелеймона», що має на меті належно вшанувати пам’ять медиків, які загинули внаслідок повномасштабної війни, що триває в нашій країні.

Україна пам’ятає своїх героїв, і Житомирська область, на жаль, не стала винятком у цих болючих втратах. За час повномасштабного вторгнення наш регіон втратив десятьох медичних працівників, які виконували свій службовий обов’язок у найскладніших умовах. Їхня загибель стала результатом артилерійських обстрілів, бойових дій, небезпечних евакуаційних місій або навіть перебування у тилу, де ворог також не гребує терором. Ці відважні медики були завжди поруч із нашими воїнами на передовій, надаючи невідкладну допомогу під обстрілами, працюючи в надзвичайних обставинах. Вони рятували поранених, підтримували цивільне населення, стаючи жертвами війни, яка не шкодує нікого, навіть тих, хто несе життя.

Причини їхньої загибелі різноманітні, але однаково трагічні: це і вибухові травми, і смертельні поранення від вогнепальної зброї, і загибель під час цілеспрямованих обстрілів медичних колон, і дорожньо-транспортні пригоди, що траплялися в умовах бойових дій. Деякі з них були учасниками сил територіальної оборони, поєднуючи медичну місію із захистом рідної землі. Кожна з цих втрат – це не просто цифра, це ім’я, це історія, це нездійснена мрія, це людська доля. Це лікарі, фельдшери, медсестри – справжні професіонали своєї справи, які до останнього подиху виконували священну клятву Гіппократа: допомагати, лікувати, рятувати. Їхня самовідданість є прикладом для всіх нас.

Сьогодні Житомирщина низько схиляє голову перед світлою пам’яттю загиблих медиків. Їхній неймовірний подвиг ніколи не буде забутий. Вони стали яскравими символами мужності, незламності та безмежної гуманності. Їхні імена викарбувані в історії України, а їхні дії залишаються жити в серцях усіх, кого вони рятували, і тих, кого надихали своїм героїчним прикладом. Ми повинні пам’ятати, що кожен день роботи медика під час війни – це ризик, це подвиг, це жертовність. Їхня праця, яка часто залишається непоміченою до моменту трагедії, є фундаментом стійкості та виживання нашої нації. Вшановуючи пам’ять цих героїв, ми підтверджуємо нашу вдячність і визнання їхнього неоціненного внеску у перемогу та збереження життя. Нехай їхній світлий образ буде вічним нагадуванням про ціну миру та значення гуманізму.