100-річний ювілей мешканки Конотопа Ганни Бритової

Життя, сповнене турботою про інших, любов’ю до родини та відданістю справі – саме так можна сказати про Ганну Семенівну Бритову, яка нещодавно відзначила свій 100-річний ювілей. Цей ювілей – не просто поважний вік, а символ гідності, мудрості та життєвої стійкості.

Ганна Семенівна Корчака (Бритова) народилася 24 травня 1925 року в селі Левченки, що на Роменщині. Її батьки займалися господарством та виховували двох доньок. Ганна була старшою дитиною у родині.

Після закінчення семирічної школи Ганна вступила до Роменського технікуму, щоб отримати спеціальність фельдшера. Однак, навчання перервала Друга світова війна, і закінчила вона його лише у 1945 році.

У 16 років Ганні довелося разом із дорослими рити окопи. Під час окупації вона переховувалася від нацистів, щоб уникнути примусових робіт у Німеччині.

Після здобуття медичної освіти, у вересні 1945 року, Ганна поїхала до Львова. Там вона почала працювати фельдшером в очній клініці Львівського державного медичного інституту. З вересня 1948 року працювала дільничною медсестрою у 1-й робочій поліклініці міста. На початку 1949 року повернулася на батьківщину.

З березня 1949 року Ганна працювала в Ромнах фельдшером очного кабінету міської поліклініки, а незабаром стала медсестрою дитячої лікарні-поліклініки. У Ромнах вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, Дмитром Яковичем Бритовим, з яким прожила у злагоді 54 роки. На той час Дмитро працював заступником директора в Ремісничому училищі № 6. Сестра Ганни Семенівни звернулася до нього, щоб замовити дерев’яну рамку для портрета Ганни. Дмитру сподобалася дівчина на фото, і невдовзі вони познайомилися та одружилися. У них народилася донька Людмила.

Наприкінці листопада 1950 року Ганна Семенівна звільнилася з роботи у зв’язку з переїздом до Конотопа. Чоловіка перевели до Конотопа на посаду заступника директора з навчально-виробничої частини Залізничного училища №1 (тепер ДПТНЗ “Конотопське вище професійне училище”). Спочатку родина мешкала у будинку на кілька родин біля училища, згодом отримала власне житло. У Конотопі народилася друга донька, Світлана.

Ганна Семенівна 14 років присвятила вихованню доньок та була підтримкою чоловіка, який з 1958 року виконував обов’язки, а з березня 1959 року став директором Залізничного училища №1. За часів керівництва Дмитра Бритова училище перейменували в міське професійно-технічне училище №4 (1962 рік), а з 1970 року воно стало першим в Сумській області середнім профтехучилищем з трирічним терміном навчання та наданням середньої освіти.

У 1965 році Ганна Семенівна почала працювати в центральній районній лікарні медсестрою очного відділення, де сумлінно працювала 27 років. Її цінували як пацієнти, так і керівництво. Вже на пенсії вона займалася вихованням онуків, передаючи їм життєву мудрість і гідність, а також доглядала за присадибною ділянкою. Зараз Ганна Семенівна зустріла свій сторічний ювілей у колі рідних. За її плечима – роки війни, відбудови, тепло родинного життя та любов до своєї справи. Щиро зичимо ювілярці міцного здоров’я, турботи близьких, спокою та ще багато сонячних днів під мирним небом України!