Сьогодні день пам’яті відважного воїна, самовідданого патріота України, старшого солдата Артема Володимировича Мовчана (псевдо Цербер і Пареньок).

Він носив знамените прізвище Мовчан, був народженим у древньому козацькому селі Зороків, і козацький дух спонукав його стати захисником України.

Артем народився в селі Зороків. Після школи закінчив кафедру менеджменту Університету імені Альфреда Нобеля в Дніпрі. Брав участь у Революції Гідності. З 2014 року служив у Окремому загоні спеціального призначення «Азов». Брав участь в АТО/ООС.

«Під час повномасштабного вторгнення син був на заході України. Проходив навчання на сержанта. Разом із побратими негайно виїхав в напів окупований Маріуполь. Їх було десь 30 осіб. Хлопці з допомогою волонтерів знайшли автобус, зброю. Чотири дні проривалися в місто. Артем повернувся у свій підрозділ і обороняв Маріуполь. Під час прориву на Мелекінському блокпосту їхня група вступила в бій з ворожою групою, яку прикривали два танки. Побратими згадують, що Артем із ручного протитанкового гранатомета знищив ворожий танк і піхоту. Потім із зруйнованого блокпоста допомагав виносити загиблих і поранених хлопців. Відходив останнім. Окупанти стріляли з гранатомета. Артем отримав важке поранення в шию, яке було несумісне з життям…», – розповідає мати Героя Наталія Мовчан.

Артем Мовчан був командиром 1-го відділення розвідки взводу розвідки спеціального призначення 2-го батальйону ОЗСП «Азов».

Востаннє мама бачилася з сином у грудні 2021 року. Тоді разом святкували Новий рік.

«По телефону востаннє спілкувалися 28 лютого. Як завжди заспокоював мене: «Мамуль, я фартовий. Все буде добре… Вибач, така в мене робота. Хто, як не я, буде захищати країну?». 6 березня ще дав про себе знати повідомленням. І все… Артем був єдиною моєю дитиною. Ріс патріотом. В старших класах записався в козацький клуб. Був патріотом свого краю, відданий своїй службі. Щирий, енергійний, любив справедливість. Таким його виховала я і моя мама. За вісім місяців я втратила маму і сина», – поділилася пані Наталія.

Артем Мовчан був нагороджений медалями «Захисник Маріуполя», «За звитягу та вірність», «За військову службу Україні», «За участь в АТО», «За оборону Маріуполя», «За жертовність і любов до України» та орденом «За доблесну службу». Посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Життя Героя обірвалося напередодні Дня українського добровольця 11 березня 2022 року. Наш земляк поліг у бою за Україну, героїчно обороняючи Маріуполь. Він гідно тримався і стійко пережив страшні муки, слідуючи поклику серця.

Воїна поховали 7 вересня 2023 року в Києві на Лук’янівському кладовищі.

Висловлюємо щирі співчуття матері та рідним нашого земляка. Пишаємося його самовідданою боротьбою за мирне небо над Україною і свободу українського народу! Вічна пам’ять Герою! Царство Небесне!

« повернутися