Сьогодні, у Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів, весь світ схиляє голови в скорботі, вшановуючи пам’ять жертв нацизму. Мільйони людей загинули в жахливих умовах, піддавшись нелюдським тортурам. Саме 11 квітня 1945 року, в’язні концтабору Бухенвальд підняли повстання, виборюючи свободу. Цей день став символом визволення від гніту, незламності духу та відважної боротьби за життя. Важливо пам’ятати про ці страшні сторінки історії, щоб трагедія не повторилася.

Історії жертв нацистських репресій — це не лише про жахіття, це про неймовірну силу людського духу, про опір, про віру в життя навіть в найстрашніших обставинах. Здається, що ті події стали далекою історією. Але не для тих, хто сам пережив ці страждання, або для тих, хто несе тягар пам’яті про них у своєму серці поколіннями.

На жаль, сьогоднішній день викликає особливий біль. Слова «полон», «катівні», «обмін» знову наповнюються актуальним, трагічним змістом. Ми говоримо не лише про минуле, адже цей жах повернувся на українську землю — у новому, але до болю знайомому обличчі. Російські окупанти, спадкоємці тих, хто колись сам страждав у нацистських концтаборах, сьогодні утримують українських громадян у своїх тюрмах та катівнях.

Наш моральний і громадянський обов’язок – пам’ятати про мільйони невинних жертв, про героїв антифашистського руху опору, про тих, хто заплатив надто високу ціну за наше право на вільне життя. Ми повинні докладати усіх зусиль, аби подібні злочини проти людяності ніколи не повторилися.

Вклонімося перед їхньою мужністю, відвагою та самопожертвою.

Збережімо світлу пам’ять про кожне життя, обірване за колючим дротом концтаборів.

« повернутися