11 квітня – Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів

11 квітня – це пам’ятна дата, що відзначається у всьому світі як Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів. Цей день встановлено на згадку про героїчне повстання в’язнів концтабору Бухенвальд, яке відбулося 11 квітня 1945 року. Ця дата нагадує про жахливі злочини нацистського режиму та важливість збереження пам’яті про жертв.

Система концтаборів, створена нацистською Німеччиною, є однією з найтемніших сторінок в історії людства. Це був організований терор та систематичне знищення мільйонів людей, включаючи євреїв, циган, політичних в’язнів, гомосексуалів та багатьох інших. Концтабори стали символом нелюдськості та звірств.

Історія появи концтаборів

Використання таборів для утримання противників і неугодних осіб не є новим явищем. Термін “концентраційний табір” походить від іспанського “campos de concentración”. Іспанці використовували ці табори для ув’язнення супротивників та інтернування мирного населення під час війни за незалежність Куби у 1895 році. Англійці також застосовували табори під час англо-бурської війни (1899-1902), де тисячі людей загинули від голоду та хвороб.

Перші концтабори з’явилися під час Громадянської війни в США. Спочатку їх використовували для утримання військовополонених, але з часом умови утримання стали жахливими. У таборі Андерсонвіль, з 1864 по 1865 рік, перебувало понад 50 тисяч осіб, з яких 13 тисяч загинули.

Перша світова війна також супроводжувалася широким використанням таборів для військовополонених. За оцінками, близько 8 мільйонів людей з різних країн потрапили в полон. Умови утримання були відносно стерпними, смертність не перевищувала 10-12%, що частково було зумовлено дотриманням Гаазьких мирних конвенцій.

Українці також стали жертвами таборів у той період. Багато українців, які служили в австро-угорській та російській арміях, потрапляли в полон. Одним з перших концтаборів ХХ століття був Талергоф, де загинуло близько 3 тисяч ув’язнених. Під час Першої світової війни було знищено не менше 60 тисяч русинів.

Під час Громадянської війни в Росії, концтабори були організовані в рамках “червоного терору”. Найвідомішим став Соловецький табір особливого призначення (СЛОН), який згодом розширили в ГУЛАГ. Через табори ГУЛАГу пройшли до 20 мільйонів осіб, з яких 1,7 мільйона загинули.

Концтабори нацистів

Після приходу до влади нацистів на чолі з Гітлером, боротьба з інакомисленням набула вкрай жорстоких форм. Першим концтабором став Дахау, відкритий у 1933 році. Нацисти арештовували комуністів, соціалістів, профспілкових діячів, євреїв та інших. Було створено близько 50 таборів масового ув’язнення. Ув’язнювали осіб за різні “злочини”, включаючи прослуховування іноземного радіо, поширення чуток та гомосексуалізм.

У квітні 1938 року кримінальних злочинців перевели з в’язниць у концтабори, які стали виконувати роль “виховних таборів”. Після анексії Австрії та Судетської області кількість політичних в’язнів збільшилася. Табори переповнилися, зокрема, через арешти після “Кришталевої ночі”.

З початком Другої світової війни, мережа концтаборів розширилася. Нацисти розмежували полонених із Західної та Східної Європи. У Східній Європі діяли табори смерті, призначені для масового знищення різних груп населення, ставши фабриками вбивства.

Убивство людей у таборах смерті поставили на потік. Були табори, призначені для масових убивств євреїв і циган: Хелмно, Треблінка, Белжець, Собібор, Майданек та Освенцим. У Німеччині такими таборами смерті були Бухенвальд, Дахау і Равенсбрюк.

Повстання в концтаборах і втечі з них

В’язні концтаборів неодноразово робили спроби втечі. Одним з найвідоміших був випадок із повстанням у таборі смерті Собібор, яке очолив Олександр Печерський. Повстанці змогли вбити есесівців, але не захопили склад зброї. Близько 80 в’язнів загинули під час втечі, але багатьом вдалося врятуватися. Нацисти закрили табір і стерли його з лиця землі.

Також були повстання й утечі в інших таборах: Треблінці, Варшавському гетто, Маутхаузені й Бухенвальді.

Найбільш масштабною була втеча з Маутхаузена, в ніч на 3 лютого 1945 року, коли понад 500 в’язнів втекли. Пошук утікачів отримав назву “Мюльфіртельське полювання на зайців”, під час якого загинули 410 радянських військовополонених.

З усіх втеч із концтаборів можна виокремити два абсолютно неймовірних випадки. Мова йде про втечі з полону на літаках.

Найбільш відомий вчинок здійснив льотчик Михайло Дев’ятаєв, який зумів захопити бомбардувальник Не-111. Другим був американець Роберт Гувер, льотчик-винищувач, який втік на винищувачі FW-190.

Марші смерті та звільнення концтаборів

Нацисти намагалися приховати свої злочини, руйнуючи табори та спалюючи тіла. Ув’язнених змушували брати участь у “маршах смерті”. Найбільші “марші смерті” відбулися взимку 1944-1945 років. За оцінками, третина ув’язнених загинула під час цих маршів.

11 квітня 1945 року почалося повстання в Бухенвальді, що призвело до його звільнення. Цей день став Міжнародним днем визволення в’язнів фашистських концтаборів.

Нацисти побудували 14033 концтабори. Більше 20 мільйонів людей з 30 країн світу пройшли через концтабори, табори смерті та в’язниці. 12 мільйонів не дожили до звільнення, включаючи 6 мільйонів євреїв та 5 мільйонів громадян СРСР.

Нацизм став системою, яка поставила знищення цілих народів на потік. Нацистська Німеччина була єдиною державою, яка будувала табори смерті. Будь-які спроби виправдати ці злочини є злочином проти пам’яті загиблих.