11 липня
— пам’ятна дата, що нагадує про трагічну річницю обстрілу українських позицій
поблизу Зеленопілля. Цей день є глибоким символом мужності та незворотної
втрати, яка залишила незагоєні рани в серцях багатьох українців. Саме тоді,
багато років тому, наші захисники стикнулися з підступним і жорстоким ударом,
який призвів до жахливих наслідків. Обстріл українських позицій під
Зеленопіллям став одним з найболючіших епізодів у новітній історії України,
висвітлюючи жорстокість військового конфлікту та нещадність ворога. Цей день
слугує нагадуванням про те, якою ціною здобувається незалежність і мир на
нашій землі.

Внаслідок
тієї підступної атаки ворога, техніка українських військових була знищена, а
сотні бійців отримали поранення різного ступеня тяжкості. На жаль, численні
військовослужбовці поклали своє життя, захищаючи суверенітет та
територіальну цілісність нашої держави. Їхня самовіддана жертовність є
прикладом справжнього героїзму, який ми повинні пам’ятати завжди. Кожна
річниця обстрілу Зеленопілля – це не просто дата в календарі, це день
глибокої скорботи, безмежної шани та щирої вдячності тим, хто не побоявся
стати на захист Батьківщини. Ця подія назавжди закарбувалася в історичній
пам’яті нації.

Серед
полеглих героїв, які віддали своє життя за Україну, були двоє мешканців нашої
громади – Тарас Мисик та Юрій Костів. Їхні імена назавжди вписані золотими
літерами в історію нашого краю та всієї України. Вони були не просто
військовослужбовцями, вони були синами, братами, чоловіками, батьками, які до
останнього подиху боролися за наше мирне майбутнє. Їхній подвиг є свідченням
незламного духу українського народу та його прагнення до свободи. Вшанування
пам’яті цих мужніх воїнів є нашим священним обов’язком, який ми будемо
виконувати з гідністю.

Трагедія
в Зеленопіллі стала гірким уроком, що показав істинну ціну свободи та
незалежності. Цей обстріл продемонстрував безжальність агресора та змусив
українське суспільство ще більше консолідуватися перед обличчям зовнішньої
загрози. Пам’ять про загиблих військових у Зеленопіллі житиме вічно,
надихаючи наступні покоління на захист своєї Батьківщини та її цінностей. Ми
повинні передавати цю пам’ять з покоління в покоління, щоб ніхто не забув,
якою ціною дається мир і спокій на українській землі. Цей день є нагадуванням
про необхідність єдності та стійкості.

Вічна
пам’ять Героям, які віддали своє життя за Україну. Низький уклін за їхню
мужність і звитягу, за їхню самопожертву заради кожного з нас. Їхній подвиг є
світлим маяком, що вказує шлях до перемоги та вільного майбутнього. Нехай
їхні душі спочивають у мирі, а їхні імена навічно залишаться в наших серцях,
як символ незламності та непереможності духу. Ми пам’ятаємо. Ми сумуємо. Ми
переможемо. Слава Україні! Героям слава!