11 серпня Вінниця скорботно проводжає останньою земною дорогою полеглих воїнів Михайла Щетиніна та Павла Карапуза

Михайло Щетинін добровольцем став у лави ЗСУ у перші дні повномасштабного російського вторгнення. У званні сержанта боронив Батьківщину у складі 120-ї окремої бригади ТрО. На своєму рахунку мав чимало виконаних військових завдань. На жаль, бій 1 серпня в районі села Водяне Волноваського району Донецької області став для оборонця останнім. Життя Михайла обірвалося у 35 років. Вдома на нього чекали дружина та троє маленьких дітей, з яких найстаршенька донька цьогоріч лишень йде до першого класу.

«Коли розпочалась велика війна, всі чоловіки нашої родини – батько, я та мій молодший брат Михайло – відразу пішли захищати Україну від російських окупантів, – розповідає брат полеглого Героя Артем. – У бригаді Михайла знали як надзвичайно організованого та відповідального воїна. Від нього ніколи не чули чогось на кшталт “я втомився” чи “я не можу”. Він завжди діяв як справжній чоловік та патріот своєї країни…»

Народився Михайло Щетинін 4 квітня 1989 року у Вінниці. Навчався у 7-й загальноосвітній школі, а потому закінчив обласний науковий ліцей-пансіон КЗВО «Вінницький гуманітарно-педагогічний коледж». У мирному житті працював приватним підприємцем.

«Михайло був дуже креативним, робив усе з головою. Ніколи не сидів без діла. Завжди щось майстрував чи ремонтував, – каже Артем. – А весь свій вільний час присвячував сім’ї, діткам, яких надзвичайно любив. Був дуже добрим, турботливим та люблячим батьком…»

Церемонія прощання із Михайлом Щетиніним розпочнеться сьогодні о 10:50 за адресою: вул. С. Бандери, 13. Схилити голови в його пам’ять вінничани зможуть також на вул. Хмельницького шосе, 7 (площа поблизу обласної філармонії). Початок об 11:30. Поховають воїна о 13:30 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Вінничанин Павло Карапуз мобілізувався до війська навесні цього року. Відстоював незалежність та територіальну цілісність України на Харківщині. Був стрільцем 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Загинув 29 липня при виконанні бойового завдання поблизу міста Вовчанськ Чугуївського району. Йому було лише 44 роки… Дружина залишилась без чоловіка, четверо дітей – без батька…

Павло Карапуз народився 25 вересня 1979 року. Після закінчення 26-ї загальноосвітньої школи здобув робітничу спеціальність у професійно-технічному училищі №5 (тепер Вище художнє професійно-технічне училище №5). Усе своє життя займався улюбленою справою – ремонтував оселі вінничан, робив їхнє життя комфортним та затишним.

«Найбільшою радістю для Павла, коли закінчував чергове замовлення, було бачити, як світяться вдячністю очі господарів оселі. Адже у свою роботу він вкладав усе своє вміння та серце, – розповідає дружина полеглого воїна Ірина Леонідівна. – А його душа завжди належала дітям. Заради них чоловік був готовий гори звернути, витерпіти будь-які випробування… Із втратою найріднішого у нашому житті вже ніколи не буде так, як раніше, але незмінною залишиться пам’ять…».

Церемонія прощання із Павлом Карапузом розпочнеться об 11:00 у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Чин поховання воїна відбудеться о 12:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

? Вклоняємось перед відвагою, стійкістю та патріотизмом полеглих українських воїнів, які боролися за Перемогу!