11 червня 2025 року Україна втратила одного зі своїх відважних синів – пілота БпЛА, старшого солдата Дмитра Діденка. Його загибель на Покровському напрямку стала глибокою раною для родини, побратимів та всієї нації, яка нині бореться за свою свободу. Дмитро Діденко був не просто військовим; він був світлою людиною, що понад усе цінував свою родину.Народившись і вирісши у Великому Бурлуці, на Харківщині, Дмитро з юних років виявляв спокійний та доброзичливий характер. Саме тут він закінчив школу та розпочав свій трудовий шлях, пов’язавши своє життя з рідним містом. Зустріч з майбутньою дружиною у Харкові стала початком нової глави, яка згодом подарувала молодому подружжю сина. Родина завжди була для Дмитра Діденка центром його всесвіту. Він жив і працював заради неї, безмежно любив і оберігав кожного члена своєї сім’ї. Батьківство приносило йому невимовну радість, а спілкування з сином було джерелом найщиріших задоволень.Військовий шлях Дмитра Діденка розпочався 31 травня 2023 року, коли він долучився до лав Збройних Сил України. Пройшовши базову військову підготовку у навчальному центрі, він здобув усі необхідні навички для захисту Батьківщини. Солдат Дмитро Діденко став частиною бойового підрозділу «Спартан» військової частини 3017 3 бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана, що є складовою частиною Національної гвардії України. Він пройшов крізь випробування важких боїв на Запорізькому та Донецькому напрямках, спочатку як піхотинець-штурмовик з позивним «Леший». У цих складних умовах він завжди відчував підтримку побратимів та, найголовніше, незламну моральну підтримку від своєї люблячої родини. Кожна відпустка була для нього нагодою зустрітися з дружиною та сином, і ці миті спілкування були незабутніми.Через рік після початку служби, Дмитро прийняв рішення пройти навчання на оператора безпілотних літальних апаратів. Його талант і відданість справі дозволили йому стати одним з найкращих пілотів БпЛА 1-го відділення розвідувальних безпілотних комплексів спеціального призначення 1-го батальйону оперативного призначення Національної гвардії України. Разом зі своїм помічником-оператором він не лише майстерно виконував завдання по ворожих цілях, а й активно ділився своїми знаннями та вміннями з молодшими бійцями. Незважаючи на всі труднощі та небезпеки, Дмитро Діденко залишався вірним своєму обов’язку до самого кінця.За свою особисту мужність, відвагу, відданість Присязі, високий професіоналізм та ініціативність у січні 2025 року старший солдат Дмитро Діденко, учасник бойових дій, був удостоєний нагрудного знака «За відвагу в службі» – почесної відзнаки Міністерства внутрішніх справ України. Його видатну роботу як пілота БпЛА також відзначив Подякою командир військової частини, високо оцінивши його досягнення у службовій діяльності.Трагічний день 11 червня 2025 року обірвав життя Героя. Під час виконання службових обов’язків на позиції поблизу населеного пункту Новосергіївка Покровського району Донецької області, внаслідок удару ворожого дрону-камікадзе типу FPV, старший солдат Дмитро Діденко отримав смертельні поранення. До 13 червня 2025 року він вважався зниклим безвісти, але найгірші побоювання підтвердилися. Вічний спокій Дмитро Діденко знайшов 24 червня 2025 року на Алеї Слави 18-го кладовища у Харкові.Його втрата – це невимовний біль для всіх, хто його знав, особливо для рідних: матері, дружини, восьмирічного сина Дениса, брата та сестри. Пам’ять про Дмитра Діденка, про його жертовність та незламний дух, є живим свідченням ціни, яку платить Україна за свою свободу. Великобурлуцька селищна військова адміністрація та Великобурлуцька селищна рада висловили щирі співчуття родині та близьким цього відважного Воїна.Для нас усіх вкрай важливо пам’ятати подвиги таких Героїв, як Дмитро Діденко, адже пам’ять – це міцний фундамент для майбутніх поколінь, що додає сили продовжувати боротьбу. Вічна шана і слава Герою, чиє ім’я назавжди залишиться в історії нашої держави.