Сьогодні Україна згадує свого Героя – Ігоря Петровича, світлу, добру та надзвичайно працьовиту людину, чиє життя було віддане служінню рідній землі, як у мирний час, так і на полі бою. Життя Ігоря Петровича є яскравим прикладом самовідданості та любові до своєї Батьківщини. Він завжди був рушієм позитивних змін у своєму оточенні, віддаючи сили та знання на благо громади. Його праця була націлена на поліпшення життя людей.

У мирному житті Ігор Петрович був справжнім майстром своєї справи. Він глибоко любив свою роботу, завжди виконуючи її з максимальною віддачею. У свій час він не цурався важкої праці, їздив на заробітки, де здобував цінний досвід та кошти, які потім інвестував у благоустрій рідного краю. Особливо важливо відзначити його внесок у розвиток Коропської громади, де він активно трудився, встановлюючи насосні станції та проводячи воду до домівок людей. Ці проєкти не лише покращували повсякденне життя мешканців, а й свідчили про його небайдужість та бажання зробити світ кращим. Ця діяльність відображала його глибоку турботу про добробут суспільства, що було невід’ємною частиною його характеру.

Коли настали важкі часи для України, Ігор Петрович не зміг стояти осторонь. У 2023 році, керуючись почуттям обов’язку та безмежної любові до рідної землі, він добровільно долучився до лав оборонців. Він пішов захищати свою землю і свій народ від збройної агресії, відстоювати правду та справедливість. Це було свідоме рішення сильної духом людини, яка поставила захист Вітчизни понад усе. Його військова служба була позначена високим професіоналізмом та лідерськими якостями. Ігор Петрович був командиром стрілецького відділення стрілецької роти, де його досвід та рішучість були вкрай важливими для виконання бойових завдань. Він надихав своїх побратимів особистим прикладом мужності та стійкості, завжди ставлячи безпеку та успіх підрозділу на перше місце. Він був взірцем для наслідування, справжнім воїном, який до кінця виконував свій обов’язок.

На превеликий жаль, 12 липня 2024 року наш відданий захисник загинув під час виконання бойового завдання. Трагічна подія сталася поблизу міста Торецьк Донецької області, де Ігор Петрович відважно боровся за кожен клаптик української землі. Його смерть – це непоправна втрата для родини, друзів, побратимів та всієї України. Це біль, який ніколи не загоїться, і нагадування про ціну, яку ми платимо за свободу.

У воїна Ігоря Петровича залишилась дружина, донька і син, для яких він був опорою та сенсом життя. Ми висловлюємо глибокі співчуття родині, яка втратила люблячого чоловіка та батька, і обіцяємо, що його подвиг ніколи не буде забутий. Його ім’я навічно вписане в історію України. На знак вічної пам’яті та глибокої поваги, ім’я воїна увічнене на Алеї Героїв у Коропі. Цей меморіал є не просто символом, а постійним нагадуванням про те, що свобода здобувається дорогою ціною, і що ми повинні пам’ятати кожного, хто віддав своє життя за наше майбутнє.

Вічна пам’ять і слава Герою Ігорю Петровичу, який віддав своє життя за Україну! Його подвиг буде назавжди в наших серцях, надихаючи наступні покоління на захист своєї незалежності та гідності.

« повернутися