12 липня – це дата, що глибоко вписана в літопис історії Павлограда, позначена двома знаковими подіями, які свідчать про розвиток міста та внесок його мешканців у культурне і технологічне життя України. Ці події, що відбулися наприкінші XIX століття, підкреслюють динамізм Павлограда того часу та його важливість як регіонального центру.Саме 12 липня 1875 року в Павлограді було встановлено перший телеграф. Ця подія стала справжнім проривом для міста, що прагнуло модернізації. Телеграфний зв’язок на той час був вершиною технологічного прогресу, дозволяючи миттєво обмінюватися інформацією на великі відстані. Для Павлограда це означало не лише прискорення комунікацій з іншими великими містами імперії, а й значне пожвавлення ділового та адміністративного життя. Впровадження телеграфу сприяло економічному розвитку регіону, полегшуючи торгівлю, управління та координацію різних процесів. Це був крок до глобалізації, що підключив Павлоград до світової мережі інформаційного обміну, зміцнивши його позиції як важливого вузла. Значення телеграфу у Павлограді стало символом прогресу та відкритості міста до інновацій.Через сімнадцять років, 12 липня 1892 року, народився Віталій Самійленко, уродженець Полтавщини, ім’я якого нерозривно пов’язане з просвітницькою діяльністю у Павлограді. Самійленко був яскравим представником української інтелігенції, який присвятив своє життя відродженню національної культури та освіти. Його приїзд до Павлограда став знаковою подією для місцевої громади, адже він активно долучився до формування культурного простору міста, поширюючи українське слово та ідеї.Віталій Самійленко відіграв ключову роль у діяльності Українського товариства «Просвіта» в Павлограді. Ця організація, що діяла в умовах тодішніх обмежень, була осередком національної свідомості, де плекали українську мову, літературу та історію. Самійленко не лише брав участь у роботі «Просвіти», а й був одним з її натхненників, організовуючи читання, лекції та культурні заходи, що сприяли підвищенню освітнього рівня населення.Його внесок у розвиток української літератури та педагогіки є непересічним. Віталій Самійленко видав дві збірки поезій – «Рідному краю од хворого серця. Поезії» та «В часи неволі і журби». Ці твори відображали його глибоку любов до Батьківщини, біль за її долю та прагнення свободи. Вони стали важливим внеском у скарбницю української поезії того часу, знаходячи відгук у серцях патріотично налаштованих читачів.Особливо значущим досягненням Віталія Самійленка стало створення українського букваря для дорослих і дітей під назвою «Рідна мова». У період, коли українська мова часто придушувалася, створення такого підручника було актом опору та рішучою спробою забезпечити доступ до освіти рідною мовою. Буквар «Рідна мова» став цінним інструментом для поширення грамотності та утвердження української мови як повноцінної мови навчання.Крім того, Віталій Самійленко виявив себе як талановитий редактор, працюючи над часописами «Степ» і «Зоря». Ці видання були важливими платформами для обговорення суспільно-політичних та культурних питань, поширення національних ідей та підтримки українського руху. Через свою редакторську діяльність Самійленко активно формував громадську думку та сприяв зростанню національної свідомості серед мешканців регіону.Події 12 липня 1875 року та 12 липня 1892 року є яскравими свідченнями багатого історичного спадку Павлограда. Від впровадження передових технологій до невтомної праці на ниві національного відродження – ці факти підкреслюють важливу роль міста у формуванні українського суспільства.