Всесвітній день боротьби з дитячою працею, заснований у 1997 році, є важливим нагадуванням про необхідність захисту прав дітей. Міжнародна організація праці ініціювала цей день для привернення уваги до проблеми дитячої праці та пошуку шляхів її ліквідації. З 2002 року ООН офіційно визнала Всесвітній день боротьби з дитячою працею, підкреслюючи глобальну важливість цього питання.

На жаль, проблема дитячої праці з кожним роком стає все більш актуальною. Сьогодні понад 200 мільйонів дітей у всьому світі змушені працювати, що позбавляє їх можливості здобути освіту. Більше половини цих дітей працюють у небезпечних умовах, стають жертвами жорстокої експлуатації, рабства та інших форм примусової праці. Дитяча праця часто пов’язана з незаконною діяльністю, такою як проституція та торгівля наркотиками. Тому, боротьба з дитячою працею – це питання захисту найвразливіших членів суспільства.

Декларація прав дитини, прийнята ООН у 1959 році, чітко визначає, що дитина не повинна прийматися на роботу до досягнення відповідного віку. Їй не можна доручати роботу, яка є шкідливою для її здоров’я або перешкоджає її освіті та розвитку. Конвенція про права дитини, ратифікована Україною, також наголошує на захисті дітей від економічної експлуатації та будь-якої роботи, що може завдати шкоди їхньому здоров’ю, освіті чи розвитку. Міжнародні норми та українське законодавство спрямовані на забезпечення прав дітей та захист їх від дитячої праці.

Українське законодавство, зокрема Кодекс законів про працю, містить положення, що регулюють працю дітей. Воно забороняє приймати на роботу осіб молодше 16 років, а у виняткових випадках – з 15 років лише за згодою батьків. Забороняється застосування праці неповнолітніх на важких, шкідливих або небезпечних роботах, а також на підземних роботах. Існують обмеження щодо підіймання і переміщення важких речей, а також заборона на нічні, надурочні роботи та роботи у вихідні дні. Заробітна плата неповнолітнім працівникам виплачується в такому ж розмірі, як і дорослим при повній тривалості робочого дня. Таким чином, Україна демонструє відповідність міжнародним стандартам у сфері захисту дітей від дитячої праці. Боротьба з дитячою працею – це спільна відповідальність держави та суспільства.

Однак, починаючи з 2014 року, а особливо після повномасштабного вторгнення у 2022 році, ситуація з дитячою працею на окупованих територіях України значно погіршилася. Діти піддаються жорстокій експлуатації, примусовій праці та мілітаризації. Їх примусово залучають до незаконних збройних формувань, що є грубим порушенням міжнародного права. Україна робить все можливе для захисту прав своїх дітей, і всі винні у цих злочинах будуть притягнуті до відповідальності. Після перемоги всі права українських дітей будуть відновлені, а ті, хто був примусово вивезений до росії, повернуться додому. Боротьба з дитячою працею на окупованих територіях – це пріоритетне завдання для України.