12 лютого 2026 року село Великий Перевіз оповила чорна туга — Шишацька громада провела в останню земну путь Воїна — Козовльова Валерія Юрійовича. Його життя, віддане захисту України, обірвалося трагічно 25 січня 2026 року біля села Різдвянка Запорізької області. Старший солдат Валерій Козовльов, позивний «СУБАРА», з 3-ї штурмової бригади, мужньо виконував свій обов’язок до останнього подиху. Його жертовність та відвага навічно закарбуються в пам’яті громади. Валерій народився 31 січня 1988 року у смт Опішня. Шкільні роки він провів у Малобудищанській школі, де зарекомендував себе як зразковий учень та надійний друг. Він завжди був людиною слова, готовою прийти на допомогу і підтримати щирим словом. Після школи Валерій працював будівельником, проживаючи у селищі Северинівка на Київщині. Саме там його покликали до лав Збройних Сил України, де він служив водієм 9-ї штурмової роти військової частини А4951. Кожен його крок, кожне його завдання були сповнені відданості Батьківщині. Ми глибоко сумуємо разом із матір’ю, дітьми та всіма рідними і близькими нашого Героя. Нехай світла пам’ять про Валерія Козовльова, нашого Воїна, завжди живе в наших серцях. Низький уклін Тобі, Валерію. Слава Україні!

12 лютого 2026 року село Великий Перевіз оповила чорна туга — Шишацька громада провела в останню земну путь Воїна — Козовльова Валерія Юрійовича. Його життя, віддане захисту України, обірвалося трагічно 25 січня 2026 року біля села Різдвянка Запорізької області. Старший солдат Валерій Козовльов, позивний «СУБАРА», з 3-ї штурмової бригади, мужньо виконував свій обов’язок до останнього подиху. Його жертовність та відвага навічно закарбуються в пам’яті громади. Валерій народився 31 січня 1988 року у смт Опішня. Шкільні роки він провів у Малобудищанській школі, де зарекомендував себе як зразковий учень та надійний друг. Він завжди був людиною слова, готовою прийти на допомогу і підтримати щирим словом. Після школи Валерій працював будівельником, проживаючи у селищі Северинівка на Київщині. Саме там його покликали до лав Збройних Сил України, де він служив водієм 9-ї штурмової роти військової частини А4951. Кожен його крок, кожне його завдання були сповнені відданості Батьківщині. Ми глибоко сумуємо разом із матір’ю, дітьми та всіма рідними і близькими нашого Героя. Нехай світла пам’ять про Валерія Козовльова, нашого Воїна, завжди живе в наших серцях. Низький уклін Тобі, Валерію. Слава Україні!