У ніч з 13 на 14 червня 1941 року радянський тоталітарний режим здійснив масову депортацію мешканців Північної Буковини та Бессарабії до Сибіру. Ця трагічна депортація стала символом жорстокості та безжальності того часу. Сотні родин були силоміць вивезені з рідних домівок, а тисячі людей були знищені фізично чи морально на чужині. Більшість із них так ніколи і не повернулися на рідну землю.

Це одна з найболючіших сторінок історії нашого краю — частина великого злочину проти українського народу. Ця депортація залишила глибокий слід у серцях багатьох українців.

Депортації мали на меті зламати дух, знищити українську ідентичність, стерти пам’ять про власну культуру та коріння. Радянський режим прагнув викорінити будь-які прояви національної свідомості.

Історія має властивість повторюватися. Сьогодні, у ХХІ столітті, ми знову стали свідками спроб тієї ж самої імперської сили знищити Україну. Повномасштабна війна, зруйновані міста, депортовані діти — все це гірко перегукується з минулим. Сучасні злочини є продовженням тієї ж злочинної політики, що проводилася під час депортацій.

Вшановуємо пам’ять усіх, хто став жертвою репресій і депортацій. Наш обов’язок – пам’ятати про ці трагічні події та не допустити їх повторення.

Пам’ятаємо. Не забудемо. Не пробачимо. Ця депортація назавжди залишиться в нашій пам’яті.

« повернутися