16 травня 1895 року, 130 років тому, в селі Куцівка, що належало до Матусівської волості Черкаського повіту, народився видатний український письменник і поет – Тодось Осьмачка (в метричних книгах при хрещенні записаний як Ѳеодосій Стефановичъ Осьмачка). Його життєвий шлях був сповнений творчості, боротьби та трагічних випробувань.

Тодось Осьмачка здобув освіту в церковно-парафіяльній та двокласній земській школах. Паралельно з важкою фізичною працею він займався самоосвітою, що дозволило йому у 1915 році успішно скласти іспит на звання земського вчителя. Це відкрило перед ним нові можливості для служіння українському народу.

У 1916 році Тодося Осьмачку мобілізували до царської армії, а з 1917 по 1919 роки він брав активну участь у визвольних змаганнях у складі частин «чорних запорожців» армії УНР, відстоюючи незалежність України зі зброєю в руках. Військовий досвід глибоко вплинув на його світогляд та творчість.

Після завершення воєнних дій Тодось Осьмачка продовжив навчання в Київському інституті народної освіти, а згодом працював вчителем у Києві та інших містах України. Він рано почав писати вірші та прозу, і вже у 1922 році вийшла його перша збірка поезій під назвою «Круча». Згодом світ побачили його збірки «Скитські вогні», «Клекіт» та «Ротонда душогубців» (1956), які стали знаковими явищами в українській літературі.

У вірші «Колісниця» (1929) Тодось Осьмачка пророчо зобразив трагічну долю українського селянства:

«Щось велике, необоре, мов сторуке наше горе,

прошуміло по Вкраїнї

не незримій колісниці.

Села небо засмалили пожарами

і розхристались риданням.

Як на дощ ворони крячуть, за Батиєм хижо плачуть,

у долинах клюють очі, мертві очі парубочі…

люди тіннями блукають, над руїнами ридають,

їм лисиці та собаки із ярів відповідають»

З 1930-х років, коли в Україні почалися масові репресії проти інтелігенції, Тодось Осьмачка зазнавав постійних переслідувань і терору з боку критиків та радянської влади. Його двічі заарештовували співробітники НКВС, він пройшов через жахи психіатричних лікарень. До кінця життя страждав від манії переслідування, але не припиняв творити.

Тодось Осьмачка мріяв отримати Нобелівську премію за свої літературні досягнення, однак постійне нервове напруження далося взнаки. У 1961 році в Мюнхені, під час подорожі Європою, його паралізувало. Тодось Осьмачка помер 7 вересня 1962 року у клініці для душевнохворих під Нью-Йорком, куди його доправили друзі для лікування. Похований на православному кладовищі святого Андрія Саут-Баунд – Брук, що у Нью-Джерсі…