Це день мужніх та самовідданих людей, подвиг яких неможливо переоцінити.
Напередодні дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС біля пам’ятного знаку до 22 річниці від аварії на ЧАЕС в селі Несваткове зібралися небайдужі жителі, представники педагогічного колективу Несватківської філії КЗ ” Олександрівський ліцей N2 “та працівники апарату Oлександрівської селищної ради щоб засвідчити вдячність та повагу живим ліквідаторам та вшанувати полеглих хвилиною мовчання і покладанням квітів.
На заході був присутній ліквідатор Голубець Володимир Іванович.Він розповів, що на час аварії на ЧАЕС він працював водієм швидкої допомоги в залізничній лікарні м.Коростень Житомирської області. Звідти він був командирований водієм, возив обладнання, робітників та лікарів, які обстежували персонал, безпосередньо на об’єкт. Виїздів було з десяток, спецодягу не видавали, ніяких лікарських препаратів чи захисту від радіації теж не отримував.
З сумом проїжджав по спустілих вулицях покинутих населених пунктів ,пустка та розпач дивилися з кожного закуточку ,кожного вікна. Осиротілі оселі враз посіріли, втратили тепло людських сердець.
Наслідками перебування в зоні радіаційної небезпеки стали проблеми зі здоров’ям. Дружина Любов Олександрівна завжди була надійним тилом, підтримувала чоловіка, разом по життю вони йдуть ось вже 47 років.
Відзначили внесок Володимира Івановича лише 4 травня 1994 року, вручивши медаль” Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС” та посвідчення.
Хочеться побажати в особі Володимира Івановича всім учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС міцного здоров’я, довгих років життя та швидкого миру і перемоги нашій Україні.