14 жовтня у Підволочиській центральній бібліотеці відбулася година-спомин, присвячена відважним і незламним жінкам Української Повстанської Армії — справжнім жінкам свободи. Ці жінки були не лише підтримкою, а й активними учасницями боротьби за незалежність України: вони служили зв’язковими, медсестрами, розвідницями. Їхня мужність і самопожертва стали невід’ємною частиною історії нашої країни, а їхні історії продовжують надихати нові покоління.

Історик-краєзнавець Юрій Мокрій надав широку та розлогу інформацію про те, за що і з ким боролася УПА. Він розповів про неймовірно сильних духом і відважних жінок-землячок: Катерину Зарицьку та Ганну Герасимович – Когут. Його доповідь допомогла присутнім глибше зрозуміти контекст боротьби та подвиги цих видатних постатей.

Присутні мали змогу емоційно пережити та зануритися у гірку долю депортованих українських сімей до Сибіру, переглянувши уривки з фільму режисера Г. Кохана «Страчені світанки». Це кінодоповнення додало глибини розумінню наслідків війни та репресій.

Щира вдячність пані Любові Олійник із с. Турівка за теплі та зворушливі спогади про свою хрещену матір Теону Пелихату, яка була зв’язковою УПА. Її розповідь додала нашій годині-спомину особливого живого звучання та глибокого сенсу. Пані Люба знає багато пісень про УПА. На цьому заході вона виконала особливу для неї пісню «Про матусю…», яка дісталась їй у спадок від хрещеної. Досліджуючи нематеріальну культурну спадщину нашого краю, вдалося дізнатись, що ця пісня була складена 18-річною українською патріоткою, яка сиділа і померла в тюрмі КДБ у 50-х роках минулого століття. Це глибоко зворушлива історія про молодість, патріотизм і трагічну долю.

Особлива вдячність пані Софії Лисобей — кулеметниці, ветеранці 24-окремої механізованої бригади, нині фахівчині із супроводу ветеранів Підволочиської громади, захисниці України, яка зі зброєю в руках боронила нашу державу від російських окупантів. Її присутність на годині-спомині є надзвичайно символічною. Бо саме такі жінки, як пані Софія, є продовженням боротьби за свободу, яку розпочали повстанки минулого століття. Її особистий приклад надихає та демонструє незламність українського духу.

Ми також висловлюємо особливу подяку Олені Ільчишин – старшій інструкторці відділення рекрутингу та комплектування 5 відділу Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Вона відкрила багато цікавих постатей сучасних жінок-військових і допомогла глибше зрозуміти роль жінок у боротьбі за свободу України. Її розповідь зробила нашу годину-спомину ще більш змістовною та натхненною.

Пані Олена зауважила, що улюбленою розрадою для повстанців УПА був Гімн січових стрільців «Ой у лузі червона калина», написана С. Чарнецьким у 1912-1914 рр., «Зродились ми великої години» (написана у 30-х роках на вірші О. Бабія) та пісня вояків Української повстанської армії «Йшли ми до бою». Серед улюблених пісень її сина Андрія були: «Три тисячі років йде наша війна», «Прощаюсь, Ангеле, з тобою». Ці пісні є важливим елементом культурної спадщини та нагадують про незламність українського народу.

Нам би дуже хотілося, щоб у пам’яті присутніх закарбувалися ті приклади, на яких має виростати нове українське покоління, якому будувати майбутнє нашої держави! Пам’ятаймо наших дорогих серцю жінок свободи!