14 липня 2025 року відзначається річниця трагічної загибелі Костянтина Федоровича Догокера, відважного сержанта, командира бойової машини механізованого відділення, що служив у складі 3 механізованого взводу, 6 механізованого батальйону військової частини А 0409. Цей день є нагадуванням про неоціненну жертву, яку він приніс на захист Батьківщини, віддавши своє життя за свободу та незалежність України. Ми вшановуємо пам’ять Костянтина Догокера, чий подвиг назавжди залишиться у серцях українців.

Життя Героя обірвалося внаслідок смертельного поранення зі стрілецької зброї. Це сталося у районі тимчасового розташування підрозділу військової частини А 0409 поблизу населеного пункту Петропавлівка, що на Харківщині. Костянтин Федорович загинув на своєму бойовому посту, захищаючи кожен клаптик української землі від ворога. Його стійкість, мужність та відданість справі є прикладом для всіх майбутніх поколінь. Ми пам’ятаємо цього загиблого воїна, який до останнього подиху стояв на захисті нашої держави.

Похований Герой у рідному селі Голубятин, де його спокій оберігає рідна земля. Для близьких та рідних Костянтина Догокера це невимовна втрата, біль якої не вщухає з роками. Проте пам’ять про його жертовність та відвагу дає сили продовжувати боротьбу та вірити у перемогу. Український народ ніколи не забуде свого Героя України.

Ми висловлюємо щиру вдячність, безмежну шану та проголошуємо вічну пам’ять Костянтину Федоровичу. Його ім’я навічно вписане в історію України як символ незламності та героїзму. Він є втіленням справжнього воїна, який без вагань став на захист своєї землі та свого народу. Нехай його душа спочиває з миром. Герої не вмирають! Вони назавжди залишаються в наших серцях, надихаючи на нові звершення та боротьбу за світле майбутнє.

Низький уклін близьким та рідним воїна за їхнього сина, чоловіка, батька, брата, який віддав найцінніше – своє життя – за наше мирне небо. Ця річниця загибелі Костянтина Догокера є нагодою для кожного українця згадати про ціну свободи та незалежності. Пам’ятаймо усіх, хто загинув за Україну, і продовжуймо їхню справу. Лише так ми зможемо забезпечити перемогу та гідне майбутнє, за яке вони боролися. Пам’ять про Костянтина Догокера буде жити вічно.