15 жовтня 1921 року розпочалася історія життя Дмитра Омеляновича Луценка – видатного українського поета-пісняра, чия спадщина налічує понад 300 пісень. Ці твори є справжніми перлинами національної культури, що звучать у серцях багатьох українців.

📍 На знак глибокої поваги до митця, у Голосіївському районі Києва з’явилася вулиця, названа на честь Дмитра Луценка. Це вшанування людини, чия творчість завжди була сповнена щирої любові до рідної землі, неповторної української природи та її народу.

Надзвичайно плідною була співпраця Дмитра Луценка з такими видатними українськими композиторами, як Левко Ревуцький, Олександр Білаш, Платон Майборода, Ігор Шамо, Анатолій Пашкевич, Володимир Верменич. Разом вони створили музичні шедеври, тексти яких глибоко торкаються найтонших струн душі. Його пісні, оспівуючи любов, вірність, радість і смуток українського життя, стали справді народними.

Сам Дмитро Луценко говорив: «Мене називають поет-пісняр, і в цьому слові — найвища нагорода, бо в українській пісні — душа народу. Без пісні Україна — сирота». Ці слова підкреслюють глибоке розуміння поетом ролі пісні в житті нації.

Творчість Дмитра Луценка – це не просто пісні, це літопис української душі, що передає її красу, силу та незламність. Його поетичне слово, поєднане з мелодійною музикою, продовжує жити, надихати та об’єднувати українців, зміцнюючи національну свідомість. Кожна пісня – це маленький світ, сповнений щирих емоцій та глибоких роздумів про найважливіше: про дім, родину, Батьківщину. Його внесок у розвиток української пісенної культури є неоціненним, а пам’ять про нього живе у кожній ноті та кожному слові, що звучить з його шедеврів.