💔15 липня Василю Васильовичу Рудею мало б виповнитися 57 років…

Василь Рудей — людина з незламним духом і великим серцем, наповненим любов’ю до України. Він жив для своєї Батьківщини, глибоко знав її історію, шанував козацькі традиції, завжди стояв на боці правди й свободи. Василь не був байдужим спостерігачем, він завжди був там, де вирішувалася доля країни: активний учасник обох українських революцій, а з 2015 року — доброволець у лавах Збройних Сил України.

Він мужньо пройшов через бойові дії, отримав поранення і контузії, які змусили його у 2019 році залишити військову службу. Але патріотизм у нього був сильніший за біль — і коли 24 лютого 2022 року на землю України ступив ворог, Василь, не вагаючись ні хвилини, знову взяв до рук зброю, щоб захищати рідний дім.

Саме завдяки таким, як він, Київ вистояв. Але війна забрала його життя. У березні того страшного року Василь зник безвісти… Три довгі роки його родина жила з болем і надією, чекаючи на бодай якусь звістку, сподіваючись на диво.

Лише на початку цього року Василь повернувся додому — туди, де народився і виріс, де вперше вчився любити свою землю і людей. Повернувся, щоб знайти вічний спокій на рідній землі, за яку віддав своє життя.

Василь Рудей — це більше, ніж просто воїн. Це людина великого серця, люблячий чоловік, турботливий батько, вірний друг та побратим. Його відвага і самопожертва — це приклад для всіх нас, нагадування, що справжня любов до України — це не слова, а вчинки.

Сьогодні ми з гордістю й вдячністю згадуємо Василя. Схиляємо голови в пошані перед його подвигом, сумуємо разом із його рідними, молимося за спокій його світлої душі і щиро віримо, що пам’ять про нього ніколи не згасне.

🇺🇦 Вічна слава Герою! 🕯 Вічна пам’ять!