15 травня – День вишиванки. Її забороняли, за неї саджали. Радянська влада називала її «одягом бандерівців та націоналістів». Українці вишивали її таємно, ховали як скарб, як зброю. Це був і залишається кодом нації, якого імперія боялась і душила. Матері шили сорочки своїм синам. Жінки – чоловікам. На грудях – хрести, на рукавах – мечі. Це був оберіг, коли не було броні. За вишивкою впізнавали звідки ти, чи одружений, чи в жалобі. Зашивали родові символи як підпис поколінь. Це була мова без слів. Символічна ДНК України. І саме тому «совок» намагався її знищити. Як і мову! Як і нас! Це не просто сорочка! Це символ спротиву! Те, що вистояло після Голодомору і репресій! Як і ми! Одягаємо її знову. Не просто для фото. А щоб сказати: «Ми – тут. Ми – пам’ятаємо. Ми – незламні»