16 вересня у Плугатарському ЗЗСО І-ІІІ ступенів відбулася урочиста лінійка з нагоди відкриття меморіальних дощок на честь колишніх учнів школи Руслана Голубенка та Миколи Кириченка, які загинули, захищаючи свободу і незалежність України. На церемонію відкриття зібралися керівництво громади, рідні та близькі, вчителі та учні. Це важлива подія для громади, яка дозволяє вшанувати пам’ять тих, хто віддав життя за нашу країну.

До присутніх звернувся селищний голова Юрій Величко: «Сьогодні ми робимо перший крок для увіковічення імен героїв. Людина живе доки її пам’ятають. Руслан та Микола назавжди будуть у нашій пам’яті, у наших серцях і душах. Пекельно боляче за кожного, хто віддає своє життя за наше серцебиття.
Меморіальні дошки, які ми відкриваємо сьогодні – це символ пам’яті про тих, хто пройшов війну, своїми грудьми закривав рідну землю. Віримо, що ці пам’ятні знаки на стіні школи будуть постійним спогадом сьогоднішнім і наступним поколінням про патріотизм і мужність випускників-земляків, захисників Батьківщини у боротьбі за суверенітет і цілісність України.
Доземно вклоняємось захисникам України! Хай горить свіча пам’яті по тих, хто заради нас із вами пожертвував найдорожчим – життям.
Вічна пам’ять та шана нашим захисникам!».

Право відкрити меморіальні дошки надали батькам воїнів. Це зворушливий момент, що підкреслює глибокий зв’язок поколінь та важливість пам’яті.

Слово мали директор навчального закладу Лариса Миколаївна Загурська, перша вчителька Миколи Кириченка Лілія Володимирівна Несен та класний керівник Руслана Голубенка, Раїса Миколаївна Скороход, вчитель музики Талалаївської школи мистецтв Олег Вікторович Галаган, які, не стримуючи емоцій, згадували своїх колишніх учнів теплими та добрими словами. Раїса Миколаївна познайомила з книгою подарованою батьками Руслана Голубенка «Нескорені» та зачитала вірш, присвячений пам’яті воїна. Тепле слово про свого однокласника Руслана сказала Анастасія Щупакіна.

Присутні вшанували пам’ять захисників хвилиною мовчання, запалили лампадки та поклали квіти до меморіальних знаків. Цей акт пам’яті є надзвичайно важливим для збереження історії та виховання патріотизму.

Микола КИРИЧЕНКО народився 19 березня 2001 року у селі Новопетрівське. Закінчив Плугатарську школу. Потім вступив до Сумського аграрного університету за спеціальністю «Харчові технології». Навчаючись, паралельно працював пекарем в одному із закладів Києва.
З початком повномасштабного вторгнення росіян повернувся до батьківського дому та вступив до добровольчого формування Талалаївського місцевого осередку, а в липні 2022 року підписав контракт на військову службу у Збройних Силах України. Проходив військову підготовку у Великій Британії. На Херсонському, Миколаївському та Донецькому напрямках захищав небо України.
Його життя обірвалося на Донеччині 7 квітня 2024 року. Та майже рік Микола вважався зниклим безвісти. Довгі місяці очікувань, надії, яка все ж таки жевріла, пошуку… Знайшли, та, на превеликий жаль, серед загиблих. Героїчна боротьба Миколи Кириченка є прикладом для наслідування.
Похований у селі Новопетрівське, Прилуцького району, Чернігівської області.

Указом Президента України №205/2025 від 01.04.2025 року старшого солдата Миколу Валерійовича КИРИЧЕНКА за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Руслан ГОЛУБЕНКО народився 3 грудня 2002 року в селі Рябухи. У 2019 закінчив Плугатарську ЗОШ І-ІІІ ступенів та вступив до Ніжинського фахового коледжу культури і мистецтв імені Марії Заньковецької.
У лютому 2021 уклав контракт на військову службу у Збройних Силах України. З початком повномасштабного вторгнення російських загарбників, молодший сержант Руслан Голубенко захищав Чернігів, пізніше воював на Донецькому напрямку.
Мужній і самовідданий син України залишився вірним присязі, вірним народу України у найтяжчі миті життя. 10 жовтня Руслан Голубенко загинув, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її незалежність. Це приклад незламного духу українського воїна.
Похоронений у селі Рябухи, Прилуцького району, Чернігівської області.

Указом Президента України № 203/2025 від 31 березня 2025 року молодшого сержанта Руслана Вадимовича ГОЛУБЕНКА за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Вічна слава Героям, полеглим у боротьбі за свободу і незалежність України! Назавжди у пам’яті!