Сьогодні громада віддала останню шану Герою Руслану Аношенку, проводжаючи його в останню путь з усіма військовими почестями. У тиші лунали скорботні мелодії духового оркестру, звучав Національний Гімн України, а почесна варта віддала шану полеглому Захиснику прощальними пострілами. Це був день глибокої скорботи та вшанування подвигу.

Руслан Аношенко народився у місті Вільно 6 липня 1981 року. Зростав у люблячій родині, відзначався надзвичайною добротою, щирістю та невгамовним прагненням до знань. Ще зі шкільних років Руслан проявляв силу волі та сильний характер, захоплювався спортом, неодноразово здобуваючи перемоги в легкій атлетиці. Після здобуття вищої освіти він працював на різних роботах, завжди демонструючи працьовитість та відповідальність у виконанні своїх обов’язків.

З початком повномасштабного вторгнення росії на територію України, Руслан Аношенко, не вагаючись, добровольцем став до лав українського війська, щоб боронити рідну землю. Він успішно пройшов необхідне навчання, став командиром бойової машини, а згодом – мужнім стрільцем у 30-й окремій механізованій бригаді імені князя Костянтина Острозького. До останнього подиху Руслан мужньо ніс службу на Донеччині, самовіддано боронив українську землю від ворога.

На жаль, підступна та важка хвороба змусила його залишити передову. Проте, навіть у цивільному житті, Руслан не здавався, продовжуючи боротьбу – цього разу за власне життя. Його незламний дух був прикладом для всіх. На жаль, 15 вересня 2025 року серце Героя зупинилося у рідному місті Вільно.

У Руслана Аношенка залишилися його мама, син та брат, які глибоко сумують за втратою.

Попрощатися із Захисником прийшли численні рідні, близькі друзі, бойові побратими та земляки. Всі схилили голови у спільній молитві, вшановуючи світлу, добру людину та мужнього захисника України, чиє життя обірвалося надто рано. Пам’ять про Руслана назавжди залишиться у наших серцях.

Світла пам’ять про Руслана Аношенка назавжди залишиться у серцях його рідних та земляків. Вічна шана і слава Герою, який віддав своє життя за мирне майбутнє України!

« повернутися