Сьогодні, 22 травня 2025 року, вшановуємо пам’ять Тараса Шевченка. На центральній площі селища, біля пам’ятника Тарасові Григоровичу Шевченку, лунали безсмертні вірші Великого Кобзаря з уст молодого покоління. З нагоди 164-ої річниці перепоховання Т.Г. Шевченка відбулися шевченківські читання, організовані Старосинявською бібліотекою для дітей. Ці шевченківські заходи підкреслюють важливість Шевченка для України.

У рамках заходу, шануючи світлу пам’ять Великого Кобзаря, працівники організацій та установ громади поклали живі квіти до пам’ятника Т.Г.Шевченкові в центрі селища. Вшанування Шевченка є важливим елементом патріотичного виховання.

22 травня – важлива дата для кожного українця. У цей день прах Тараса Григоровича Шевченка, згідно з його заповітом, було перепоховано в Україні. Повернення Шевченка на рідну землю стало символом незламності духу.

Тяжкою була для Тараса Григоровича зима 1861 року. Перебуваючи далеко від батьківщини, в Санк-Петербурзі, він все частіше хворів, усе більше відчував свою самотність. 9 березня, в день його народження, до нього завітало кілька знайомих. У розмові з близьким другом художником Григорієм Честахівським поет висловив бажання, щоб в разі смерті, яку він передчував, поховали його в Каневі. Вранці 10 березня Тараса Григоровича не стало. Останні дні Шевченка були сповнені туги за Україною.

Поховали Т.Г.Шевченка 13 березня, у Петербурзі, на Смоленському кладовищі на кошти друзів. Понад дві тисячі чоловік йшли за домовиною Кобзаря: студенти університету, слухачі Академії художеств, письменники, художники і просто читачі й шанувальники. Лише у квітні 1861 року, після того як 58 днів прах Т.Г.Шевченка знаходився в Петербурзі, царський уряд, нарешті, дозволив перевезти його в Україну. Поховання Шевченка в Петербурзі стало тимчасовим притулком.

За клопотанням близького товариша Шевченка – Михайла Лазаревського – труну з його прахом перевезли до Києва, де в храмі Різдва Христового відбулося прощання з поетом. Впродовж двох днів труна знаходилася в Успенському соборі у Каневі, а після звершення Чину похорону, 22 травня Тараса Григоровича поховали на Чернечій горі. Перепоховання Шевченка стало національною подією.

Тарас Григорович Шевченко – це постать, що долає час, творчість поета актуальна для сучасників і, без сумніву, прийдешніх поколінь.
Він залишається живим у серці й душі українського народу та є символом незборимої свободи для України, яка з новою силою зростає у своїй гідності. І сьогодні до нас долинають зі сторінок «Кобзаря» послання та одкровення великого поета, який пропускав крізь своє серце увесь біль українського народу. Ми відчуваємо у творах Т.Шевченка велику силу і заклик не боятися, не падати духом і боротися до кінця. Творчість Шевченка надихає на боротьбу за свободу.

Шануючи сьогодні Кобзаря, як символ українства, вклоняємось йому за те, що він – єдиний поет-художник в світовій культурі, який врятував націю від виродження в умовах колонізації російською імперією. Сьогоднішня Україна, без перебільшення, постала завдяки шевченківському незламному духу, його думкам і українському слову. Пам’ять про Шевченка об’єднує українців.

Учасники заходу поклали квіти до пам’ятника генію української поезії Т.Г.Шевченку на знак глибокої шани та поваги. Квіти Шевченку – символ вдячності від нащадків.

За матеріалами заходу