Проте, програма F-16XL зіткнулася з серйозними перешкодами. Через брак фінансування та зміну пріоритетів командування, проєкт було вирішено закрити. Примітно, що F-16XL міг перевозити майже стільки ж пального, скільки двомоторні винищувачі, при цьому часто не потребував додаткових підвісних баків, що спрощувало його експлуатацію та підвищувало ефективність. Літак з повним озброєнням зберігав високу швидкість і був здатний виконувати надзвукові ривки навіть з великим бомбовим навантаженням, як на великих, так і на малих висотах. Цей багатоцільовий літак мав потенціал стати справжнім універсалом.

F-16XL успадкував усі найкращі якості свого попередника, “Бойового Сокола”: потужний запас тяги, чудову маневреність та сучасну авіоніку. Крім того, він міг нести повний арсенал керованого озброєння “повітря-повітря” для самозахисту, що робило його менш вразливим у повітряному бою. Інженери також врахували можливість двомісної конфігурації F-16XL, що передбачала наявність окремого оператора зброї поруч із пілотом, що було б цінним доповненням під час виконання складних місій. Таким чином, F-16XL мав потенціал об’єднати ролі винищувача для завоювання переваги в повітрі, тактичного бомбардувальника та перехоплювача далекої дії.

Перший політ F-16XL-1 відбувся 3 липня 1982 року. Програма випробувань двох прототипів тривала протягом 1982-1983 років. Згодом їх представили на конкурс Enhanced Tactical Fighter, де вони змагалися з модифікованим двомісним F-15, який згодом став F-15E. Концепції літаків суттєво відрізнялися: F-15E був еволюційним розвитком існуючого винищувача, тоді як F-16XL вимагав масштабних конструктивних змін та доведення систем. Це означало вищі інвестиції та певні ризики для запуску “Ударного Сокола” в серійне виробництво. У результаті, після програшу в конкурсі, обидва побудовані F-16XL було відправлено на зберігання, а в 1985 році законсервовано на базі Едвардс. Натомість, F-15E Strike Eagle став основою тактичної авіації США на багато років.

Цікаво, що в 1988 році обидва прототипи F-16XL були передані NASA для використання в дослідницьких програмах. Вони отримали бортові номери NASA 849 та 848 і брали участь в експериментах з Supersonic Laminar Flow Control (SLFC) – управління ламінарним потоком на надзвукових швидкостях. У 1996 році літаки повернулися на зберігання до Льотно-дослідницького центру імені Драйдена на базі Едвардс, а в 2009 році були остаточно списані. Один із прототипів досі зберігається в музеї на авіабазі.

Винищувачі F-16: актуальні новини

Раніше УНІАН повідомляв, що Повітряні сили ЗСУ демонстрували ефективну роботу зенітних ракетних систем, мобільних вогневих груп та пілотів винищувачів F-16 під час російської дроново-ракетної атаки по Україні 20 вересня. Більшість збитих того дня російських ракет Х-101 приписали саме українським “Fighting Falcons”.

Крім того, F-16 є на озброєнні в багатьох країнах світу. За даними Lockheed Martin, станом на 2025 рік, у світі експлуатується понад 3100 літаків F-16 у 29 країнах. Американські військові залишаються найбільшим оператором цих винищувачів. Серед інших основних користувачів F-16 – Туреччина, Ізраїль, Єгипет і Тайвань, кожна з яких має понад 200 таких машин. Ці дані підкреслюють глобальну значущість F-16.

Вас також можуть зацікавити новини: