Усиновлення – це акт глибокої любові, коли серце обирає стати домом для дитини. Це не просто юридична процедура, а народження нової родини, де любов переважає над кровними зв’язками. Кожна дитина заслуговує на те, щоб відчувати себе частиною люблячої родини, мати «маму» та «тато», які дарують тепло та безпеку. День усиновлення – це чудова нагода нагадати суспільству про важливість цієї форми сімейного влаштування.

Усиновлення є одним з пріоритетних способів влаштування в сім’ю дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Важливою зміною стало те, що тепер повноваження з питань усиновлення передані на рівень громад. Це означає, що потенційні усиновлювачі можуть звертатися за всією необхідною інформацією та підтримкою до служби у справах дітей за місцем свого проживання, що значно спрощує процес.

Усиновлення – це не лише шлях до зміненого життя дитини, але й можливість для дорослих знайти найбільший скарб – щиру дитячу любов та безмежну вдячність. Це шанс подарувати дитині справжній дім, а собі – світ, наповнений щасливими моментами та дитячим сміхом.

Згідно з українським законодавством, усиновлення – це прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що оформлюється рішенням суду. Щоб стати усиновлювачем, необхідно відповідати певним критеріям. Так, усиновлювачем може бути дієздатна особа, яка досягла 21-річного віку, якщо вона не є близьким родичем дитини. Важливою умовою є різниця у віці: усиновлювач повинен бути старшим за дитину щонайменше на 15 років, за винятком, коли усиновлювач є її родичем.

Усиновлювачами можуть бути як подружні пари, так і особи, які не перебувають у шлюбі, за умови, що вони є громадянами України. Однак існують категорії осіб, яким усиновлення заборонене. До них належать особи, обмежені у дієздатності, визнані недієздатними, або ті, хто був позбавлений батьківських прав (якщо ці права не були поновлені). Також усиновлювачами не можуть бути особи, у яких усиновлення (опіка, піклування, прийомна сім’я) було скасовано з їхньої вини, особи, які перебувають на обліку чи лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері, зловживають алкоголем чи наркотиками, не мають постійного місця проживання чи доходу.

Крім того, законодавство чітко визначає перелік захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем, затверджений відповідним наказом МОЗ. Не можуть усиновлювати дітей іноземці, які не перебувають у шлюбі (окрім випадків, коли вони є родичами дитини), а також особи, які були засуджені за певні злочини проти життя, здоров’я, статевої свободи, громадської безпеки, або мають непогашену судимість. Недопустимо усиновлення особами однієї статі, а також будь-ким, чиї інтереси суперечать інтересам дитини.

Процедура звернення для громадян України, які бажають усиновити дитину, передбачає подання письмової заяви до служби у справах дітей за місцем проживання. Заява може бути оформлена безпосередньо у присутності працівника служби або засвідчена нотаріально, якщо один із подружжя не може з’явитись особисто.

« повернутися