Душа болить за мужніх Героїв, які віддають найцінніше – своє життя – для того, щоб ми з вами могли жити. Їхній подвиг навіки вкарбований в історію України.

Сьогодні, 17 вересня 2025 року, минає перша річниця від дня, коли в госпіталі зупинилося серце Миколи АНДРІЙЧУКА, відважного воїна, Героя, жителя села Михайлин. Він був справжнім захисником, який до останнього подиху боронив нашу землю.

Микола Андрійчук народився 26 червня 1968 року у селі Широка Гребля. Його дитинство та юність пройшли у рідному селі. Після закінчення 8 класів Широкогребельської школи, здобув професійну освіту в Новогребельському та Гущинецькому професійно-технічних училищах. Строкову військову службу проходив у місті Усурійськ. Після демобілізації розпочав трудову діяльність як тракторист у місцевому господарстві. Згодом працював на цукровому заводі, як будівельник їздив на заробітки, а останнє місце роботи було «Козятин ПАК». У 1989 році одружився. Разом з дружиною Світланою виховав двох доньок, Надію та Софію, і сина Олександра. З радістю зустрічав онуків. Попереду було ще багато планів, мрій та щасливих днів, але долі не судилося здійснитися.

07 березня 2023 року Микола Олександрович був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу він проходив у 41 бригаді (військова частина А 4576). До січня 2024 року, пліч-о-пліч з побратимами, він боронив українську землю в районі населеного пункту Куп’янськ на Харківщині. Пізніше їхній шлях проліг до н.п. Дружківка на Донеччині, де 17 травня 2024 року він отримав важку травму. Тривалий час Микола Олександрович лікувався у військових шпиталях Дніпра та Вінниці. Але 17 вересня 2024 року серце нашого Героя не витримало… Його життєвий шлях обірвався надто рано.

Це невимовна втрата для родини та безмежно болюча рана для всієї України. Ми пам’ятаємо кожного, хто поклав своє життя за нашу свободу.

Нехай світлий спомин про покійного Захисника стане натхненням для майбутніх поколінь і назавжди залишиться в серцях рідних, друзів, бойових побратимів та всіх, хто знав і шанував Миколу Олександровича. Герої не вмирають – вони живуть у наших спогадах та вільній Україні, яку вони боронили.

Вічна пам’ять і слава українському воїну! Слава Герою!